На ниву в жито уночі, 
На полі, на роздоллі, 
Зліталися поволі
Сичі
Пожартувать,
Поміркувать,
Щоб бідне птаство заступить, 
Орлине царство затопить
І геть спалить. 
Орла ж повісить на тичині. 
І при такій годині
Республіку зробить! 
І все б, здавалося? А ні, 
Щоб не толочили пашні 
(Воно було б не диво, 
Якби хто інший), на тій ниві 
Сильце поставив. А то зирк! 
Таки голісінький мужик 
Поставив любо. Та й пішов 
В копиці спать собі, а рано,
Не вмившися, зайшов 
Гостей довідать... «Та й погані! 
Усі до одного сичі,— 
Оце тобі вари й печи!» 
Щоб не нести додому 
Таке добро, то повбивав, 
А інших гратися оддав, 
Приборканих, воронам,
І не сказав нікому.
 
(Друга половина 1848, 
Косарал]