| Породила мене мати
У високих у палатах, Шовком повила. У золоті, в оксамиті, Мов та квіточка укрита, Росла я, росла. І виросла я на диво: Кароока, чорнобрива, Білолицяя. Убогого полюбила, Мати заміж не пустила, Осталася я У високих у палатах Увесь вік свій дівувати, Недоля моя. Як билина при долині, В одинокій самотині Старіюся я. На світ божий не дивлюся, Ні до кого не горнуся... А матір стару... Прости мене, моя мати! Буду тебе проклинати, Поки не умру. (Друга половина 1848, Косарал] |