| Мов за подушне, оступили
Оце мене на чужині Нудьга і осінь. Боже милий, Де ж заховатися мені? Що діяти? Уже й гуляю По цім А р а л у; і пишу. Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую; щоб та печаль Не перлася, як той москаль, В самотню душу. Лютий злодій Впирається-таки, та й годі. [Друга половина 1848, Косарал] |