| Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... та, йдучи, Міркую сам-таки з собою: «Якби-то,— думаю,— якби Не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! Була б сестра, і був би брат, А то... нема тепер нічого... Ні бога навіть, ні півбога. Псарі з псарятами царять, А ми, дотепні доїжджачі ', Хортів годуємо та плачем». Отак-то я собі вночі, Понад Невою ідучи, Гарненько думав. І не бачу, Що з того боку, мов із ями, Очима лупа кошеня — А то два ліхтаря горять Коло апостольської брами 2. Я схаменувся, осінивсь Святим хрестом і тричі плюнув Та й знову думать заходивсь Про те ж таки, що й перше думав. 13 ноября [1860, С.-Петербург] |