| Добро, у кого є господа,
А в тій господі є сестра Чи мати добрая. Добра, Добра такого таки зроду У мене, правда, не було, А так собі якось жилось. . . . . . . . . . . . . . . І довелось колись мені В чужій далекій стороні Заплакать, що немає роду, Нема пристанища, господи! . . . . . . . . . . . . . . Ми довго в морі пропадали, Прийшли в Д а р' ю, на якор стали; З в а т а г и письма принесли, І всі тихенько зачитали. А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли. Я думав, де б того добра, Письмо чи матір, взять на світі. «А в тебе єсть?» — «Жона, і діти, І дом, і мати, і сестра! А письма нема...» . . . . . . . . . . . . . . [Друга половина 1848, Косарал] |