ВІД ПРАВИТЕЛЬСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ
В будуванні Самостійної Української Народньої Республіки в цей момент кінчається
один період — період нечу-ваної героїчної боротьби і великих страждань
українського народу. Доля судила, що український нарід на шляху до самостійного
життя не мав реальної підтримки серед держав світу. Територія України вважалася
і вважається як приватна здобич для кожного, хто може свої бажання піддержати
озброєною силою, а не як хата вільного українського народу і свобідних,
рівноправних меншостей цієї країни.
Російські комуністи бажають за допомогою матеріяльних багатств України
піддержати свою Совєтську Республіку. Російські контрреволюціонери почали
відновлення російської царської імперії походом на Україну.
Імперіялістичні держави Европи будують свою політику на сході через поневолених
народів України. Тому не дивно, що український нарід, полишений лише на
свої власні сили, не міг досі твердо стати на ноги в будівництві своєї
держави.
З моменту евакуації Києва, після повалення гетьманського насильства. Українська
Народня Республіка була під страшною загрозою захоплення ворогами. І лише
завдяки надзвичайному героїзмові народу і війська держалися ми проти наших
противників.
За час цієї боротьби в боях полягло велике число нашого вояцтва, а ще більше
вірних синів України гинуло від усяких заразних хвороб. Держави світу не
тільки байдуже дивилися на те, що український нарід гине без усяких санітарних
засобів, а навіть забороняли привозити на Україну потрібні нашому війську
ліки.
Правительство Української Народньої Республіки і республіканське військо,
які заводили лад і порядок на території України, спираючися на демократичні
принципи, не були в силі виконати свої завдання, бо буржуазно-демократична
Европа відрізала нашу територію від взаємовідносин зі світом, внаслідок
чого наш край знову кинутий на чорну страшну анархію.
Через усе те наше державне діло стояло многократно перед катастрофою: в
січні 1919 року—в Києві, в лютім — у Вінниці, в травні — в Волочиську,
в червні — в Кам'янці.Все це етап українського народу по дорозі
на Голгофу. Бичований, знеможений, піднімався він у своїм завзятті до свого
самостійного життя, до нових спроб стати вільним і рівноправним громадянином
світу. І, напевне, наше робітниче і селянське військо виконало б свої завдання,
коли б тяжкий іспит історії не знесилив матеріально і морально наших організованих
сил.
Перехід Галицької Армії на сторону Денікіна поставив нашу армію в надзвичайно
тяжке стратегічне і матеріальне положення, бо одночасно з передачею ворогові
сили військового майна для його наступу була відкрита наша головна комунікаційна
лінія.
Це примусило державний апарат нашої Республіки і військо залишити район
Кам'янця, Проскурова та Староконстянтинова і перейти в місцевість, де б
наша армія могла відпочити, поправитись і знову, як організована й дисциплінована
сила, піти в наступ проти ворога.
Відступ армії в тяжких умовах розстроїв наш державний урядовий і фінансовий
апарат і зруйнував постачання армії. В цей критичний момент для української
державности, коли наша армія зосереджувалась у районі містечка Любара,
купка авантурників, прикриваючи свої пляни совєтськими лозунгами, задовольнила
свої хижацькі наміри . тим, що зрадницьки пограбувала державну скарбницю.
Цим наша армія поставлена в ще більш скрутне мате-ріяльне становище. В
зв'язку з зазначеним станом речей, Правительство Української Народньої
Республіки заявляє, що воно тимчасово переходить на інші способи боротьби
за нашу державність. Військо одержить від вищого командування ті завдання,
які воно повинно надалі виконувати. Правительство разом з верховною владою
республіки для державного діла перебуватиме в певному місці, щоб, маючи
зв'язок з народом і військом, керувати справами України і заступати її
перед другими державами і народами так, як цього будуть вимагати інтереси
нашої республіки. Правительство не припиняє своєї діяльности і доложить
всіх сил, щоб боротьба українського народу за визволення була доведена
до успішного кінця.
Панські порядки нового гетьмана, генерала Денікіна, вже підняли проти себе
весь трудящий народ України, всю українську і неукраїнську демократію.
Понад Дніпром ідуть великі повстання українського народу проти російських
чорносотенних завойовників.
Окрім повстання в тилу добровольчеської армії, її силу підриває наступ
червоної армії із Совєтської Росії. господарюванням чужоземців Україна
доведена до крайньої руїни і безладдя. Народ України і наше республіканське
військо знає, що в большевизмі порятунку немає. Большевицький комунізм
на українському ґрунті не приймається. Він може посіяти тільки нову міжгромадянську
війну, нове кровопролиття, втретє знищити Україну матеріяльно.
Вояки Української Армії і весь народе України! Нехай наша віра в нашу народню
справу не захитається ні на мить!
Тяжкий момент, який переживає наш рідний край, вимагає від вас великої
самопожертви. Але ніщо на світі не дається без боротьби. Двохрічною своєю
боротьбою з ворогами України ви поважно поставили перед усім світом справу
визволення нашого народу. Всесвітній Соціялістичний Конгрес в Люцерні 8
серпня цього року одноголосне признав Українську Самостійну Республіку.
Весь щиро демократичний і соціялістичний світ дивується нашій впертій і
невпинній боротьбі з своїми ворогами за національну і соціяльну справедливість.
Успіхи наших ворогів недовговічні, бо на чужі гроші і чужою допомогою,
а не своєю внутрішньою силою, держиться армія Денікіна. Українська Народня
Республіка держиться своїми власними силами і наперекір нашим лютим ворогам
вона буде жити вільно й самостійно. Як раніше, так і тепер нашим кличем
буде самостійна Народня Республіка. Тільки в самостійній республіці може
трудящий народ України, без ріжниці національностей, здобути собі землю,
волю і громадські та національні права.
Нехай живе вільний нарід України і його Незалежна Народня Республіка.
Голова Директорії Отаман Петлюра
Голова Ради Народніх Міністрів і Міністер Внутрішніх Справ 7. Мазепа.
Міністер Преси й Пропаганди Т. Черкаський. Міністер Праці Й,
Безпалко. Міністер Єврейських справ П. Красний. Керуючий Міністерством
Пошт і Телеграфів /. Паливода. В. о. Міністра Народнього Господарства
/. Солодар. Державний Секретар Л. Шрамяенко.
