Багато вже минуло часу, коли я з Вами бачився. З цього часу пережили ми
багато тяжких моментів і не один сивий волос вказує на ті болючі етапи
тієї дороги, якою ми пішли. Ми маємо багато ворогів, але через те, власне,
скристалізувалась єдність волі нашого народу, через те й запалало могутнім
вогнем бажання нашої країни до власної суверенности. Під теперішню пору
нашим найтяжчим ворогом є Денікін, який, замість воювати з большевиками,
обернув проти нас гармати й кріси, які отримав від Антанти; його старшини
заявляють цілком одверто, що коли буде повалено Україну, вони вестимуть
війну з Польщею і Румунією.
Ми не отримали досі жадної помочі; ні амуніції, ні технічних апаратів,
ні санітарного матеріялу. Нічого! Ах, коди б Ви знали, Друже, скільки трагічних
моментів при-йшлось нам пережити через це цілковите опущення нас! Траплялось
часто, що нашим козакам бракувало патронів! І тоді приходилось їм класти
свою голову в багнетній боротьбі з большевиками! Приміри їхнього героїзму
й ті великі криваві жертви, які вони несли, це щось одиноке, нечуване в
історії війни.
Три четвертини наших козаків без чобіт і одежі; однак їх дух не погас!
Ми не маємо ліків; тиф десяткує ряди нашої армії, багато з ранених вмирає,
бо не маємо ні медикаментів, ні білля. А антантські держави, які проголошують
високі принципи, забороняють Червоному Хрестові прибути до нас!
Ми вмираємо, а Антанта, мов Пилат, вмиває руки, й нам не остається більш
нічого, як кликнути їм: «шогіїигі 1е ааіиїапї!»
Та Ви знаєте це добре, Друже! Осторонь від переворотів і політичних комбінацій
стоять незмінені принципи гу-манности і філянтропії. Для осягнення цих
принципів закладено Червоний Хрест. Його відділ мусить прибути на Україну,
щоб рятувати хворих і ранених, і тим дати доказ, що милосердя й любов ближнього
не знає ріжниць і що вона не ділить людей на добрих і злих, на овець і
вовків!
Через Вас звертаюсь я до великої французької демократії. її діяльність,
її посвята мусить подвоїтись. Нехай вона трубить алярм! Нехай вона примусить
того, кого слід, шанувати закони любови і людськости! Нехай французький
уряд зніме бльокаду і тим дасть змогу купити для нашої армії та нашого
народу медичні средства і ліки.
У нас цього року гарні жнива, і ми за ці речі заплатимо хлібом, щоб тільки
допомогти нашому народові, який гине на полях битви і якого нищать епідемічні
хвороби.
Я вірю, що мій поклик не пролунає без сліду й що він знайде широкий відгомін
у демократичних колах Франції.
Наш народ ненавидить большевиків і вважає їх своїми смертельними ворогами;
так само відноситься він і до правих, деспотичних і жорстоких приклонників
Денікіна. Ці останні вживають тих самих метод, яких вживають і боль-шевики,
і між одними і другими існує певного роду спільний стратегічний плян відносно
України й українців. Денікін ллє воду на совєтський млин, і цю воду
доливає Антанта! Що за сумне явище! Тут мається діло з цілковитою політичною
сліпотою! Я з цілого серця бажаю, щоб антантські кола увільнилися від подібної
хвороби й почали дивитись на справи правдивими очима.
У тих тяжких трагічних умовах, серед яких ми будуємо свою долю, ведемо
свою визвольну боротьбу, ми потішаємося думкою, що є ще люди, які мимо
цієї загальної сліпоти правдиво оцінюють наше становище і усувають всякі
перешкоди, пересуди й недовір'я. Це все дозволяє мені й моїм приятелям
легше нести цей тяжкий хрест, який на нас поклало Провидіння. Ви, мій Друже,
є одним з тих, хто 8Іпе іга еі яїиаіо виступаєте в оборою нашої нації,
і я вірю, що настане день, коли правда і справедливість побідить.
Дозвольте мені в доказ моєї вдячности за Вашу моральну поміч стиснути Вашу
руку.
