далі... І ІІ ІІІ IV V VI VII VIII IX X XI XII XIII XIV XV XVI XVII XVIII
Жюль Верн
ЗАМОК В КАРПАТАХ
Digital Ukrainian Library
XVII
З розмови князя з Орфаніком знаємо, що вибух мав наступити по відході князя із замку. Але в хвилині, коли до вибуху прийшло, було
вже неможливе, щоб князь міг утекти тунелем. Ми бачили його відчай, коли куля Грицька розбила йому скриньку й тому не можна знати,
чи він не хотів впасти добровільно першою жертвою страшної катастрофи, яку сам спричинив, та чи не шукав смерті під звалищами
свого старого замку.
Так чи Сяк, добре сталося, що жандарми були ще подальше від замку, бо невідомо, чи лишився би був котрий з них живий. Грицько й
Микола, що були на оборонному валі, спаслися тільки чудом.
По вибуху рів біля оборонного валу був такий завалений камінням та відламками скель, що Грицько, лісничий і жандарми з великим
трудом могли його пройти. За оборонним валом найшли вони під звалищами мертвого князя Горца.
Війт та інші старі люди з Версту зразу його пізнали.
Грицько й лісничий почали шукати графа, що, певно, був ув'язнений десь у замку й, може, також згинув під звалищами.
Грицько був у розпуці й плакав ревними сльозами, а Микола потішав його, як міг.
Вкінці по півгодинних розшуках вони найшли графа на першім поверсі вежі поміж поваленими мурами.
— Мій пане... дорогий мій пане...
— Пане графе...— закликали Грицько й лісничий рівночасно, думаючи, що граф не живе.
Коли ж підійшли до нього, побачили, що граф має створені очі й дивиться на них, але не пізнає їх.
Коли його підняли, він повторяв лише:
— Закохана... хочу вмерти! Граф збожеволів.
Жюль Верн 
ЗАМОК В КАРПАТАХ
Пошук в бібліотеці ІнтерNетрів
ІнтерNетрi