Make your own free website on Tripod.com
 
У нашім раї на землі 
Нічого кращого немає, 
Як тая мати молодая 
З своїм дитяточком малим. 
Буває, іноді дивлюся, 
Дивуюсь дивом, і печаль 
Охватить душу; стане жаль 
Мені її, і зажурюся, 
І перед нею помолюся, 
Мов перед образом святим 
Тієї матері святої, 
Що в мир наш бога принесла... 
 
Тепер їй любо, любо жити. 
Вона серед ночі встає, 
І стереже добро своє, 
І дожидає того світу, 
Щоб знов на його надивитись, 
Наговоритись. «Це моє! 
Моє!» — І дивиться на його, 
І молиться за його богу, 
І йде на улицю гулять 
Гордіше самої цариці, 
Щоб людям, бачте, показать 
Своє добро. «А подивіться! 
Моє найкраще над всіми!» 
І ненароком інший гляне. 
Весела, рада, боже мій! 
Несе додому свого Йвана. 
І їй здається,  все село 
Весь день дивилося на його, 
Що тілько й дива там було, 
А більше не було нічого. 
Щасливая!.. 
 
Літа минають. 
Потроху діти виростають, 
І виросли, і розійшлись 
На заробітки, в москалі. 
І ти осталася, небого. 
І не осталося нікого 
З тобою дома. Наготи 
Старої нічим одягти 
І витопить зимою хату. 
А ти не здужаєш і встати, 
Щоб хоч огонь той розвести. 
В холодній молишся оселі 
За їх, за діточок. 
А ти, 
Великомученице? Села 
Минаєш, плачучи, вночі. 
І, полем, степом ідучи, 
Свого ти сина закриваєш. 
Бо й пташка іноді пізнає 
І защебече: «Он байстря 
Несе покритка на базар». 
 
Безталанная! де ділась 
Краса твоя тая, 
Що всі люде дивувались? 
Пропала, немає! 
Все забрала дитиночка 
І вигнала з хати, 
І вийшла ти за царину, 
З хреста ніби знята. 
Старці тебе цураються, 
Мов тії прокази. 
А воно таке маленьке, 
Воно ще й не лазить. 
І коли-то воно буде 
Гратись і промовить 
Слово мамо. Великеє, 
Найкращеє слово! 
Ти зрадієш; і розкажеш 
Дитині правдиво 
Про панича лукавого, 
І будеш щаслива. 
Та недовго. Бо не дійде 
До зросту дитина, 
Піде собі сліпця водить, 
А тебе покине 
Калікою на розпутті, 
Щоб собак дражнила, 
Та ще й вилає. За те, бач, 
Що на світ родила. 
І за те ще, що так тяжко 
Дитину любила. 
І любитимеш, небого, 
Поки не загинеш 
Межи псами, на морозі, 
Де-небудь під тином. 
 
[Перша половина 1849, 
Косарал]
 

Ukrainian internet directory