Make your own free website on Tripod.com
 
«Не хочу я женитися, 
Не хочу я братись, 
Не хочу я у запічку 
Дітей годувати. 
Не хочу я, моя мати, 
За плугом ходити, 
Оксамитові жупани 
На ріллі носити. 
А піду я одружуся 
З моїм вірним другом, 
З славним батьком запорозьким 
Та з Великим Лугом. 
На Хортиці у матері 
Буду добре жити, 
У оксамиті ходити, 
Меди-вина пити». 
 
Пішов козак нерозумний 
Слави добувати, 
Осталася сиротою 
Старенькая мати. 
Ой згадала в неділеньку, 
Сідаючи їсти: 
 
«Нема мого сина Йвана, 
І немає вісти». 
Не через два, не три літа, 
Не через чотири 
Вернувся наш запорожець 
Як та хиря, хиря, 
Обідраний, облатаний, 
Калікою в хату. 
Оце тобі Запорожжя 
І сердешна мати. 
Нема кому привітати, 
Ні з ким пожуритись, 
Треба було б молодому, 
Треба б одружитись. 
Минулися молодії 
Веселії літа, 
 
Немає з ким остиглого 
Серденька нагріти. 
Нема кому зустрінути, 
Затопити хату, 
Нема кому води тії 
Каліці подати. 
 
[Друга половина 1848, 
Косарал]
 

Ukrainian internet directory