Моя ти любо! Мій ти друже! 
Не ймуть нам віри без хреста, 
Не ймуть нам віри без попа 
Раби, невольники недужі! 
Заснули, мов свиня в калюжі, 
В святій неволі! Мій ти друже, 
Моя ти любо! Не хрестись, 
І не кленись, і не молись 
Нікому в світі! Збрешуть люде, 
І візантійський Саваоф 
Одурить! Не одурить бог, 
Карать і миловать не буде: 
Ми не раби його — ми люде! 
Моя ти любо! усміхнись, 
І вольную святую душу, 
І руку вольную, мій друже, 
Подай мені. То перейти 
І він поможе нам калюжу, 
Поможе й лихо донести, 
І поховать лихе дебеле 
В хатині тихій і веселій. 
 
5 августа [1860], 
Стрельна