Make your own free website on Tripod.com
ІнтерNетрі - Бібліотека - Загублені в Nетрях - Всевідо - Виднокрай - Чорноморський навігатор - Оголошення
 
ПРО ЗАПОРОЖЦІВ ТА ЦАРИЦЮ КАТЕРИНУ

Вони до неї в гості їздили, скільки там чоловік, хто його зна, чи півсотні, чи що, буде. Ну, та й прийшли.

- А, здорова, Катерино!

- Здорові! Здорові-здорові, запорожці! І дочка вийшла. А запорожець один каже:

- Можна заспівать вам пісні?

А дивиться-в дочки перстень на руці. -Заспівай-заспівай! Ой чук, карбундрав

Козак з дівки перстня знів

Коли вона зирк - нема перстня.

- А що ви дивитесь? Нема персня? Оце, може, ваш? Вернуть?

- Ні, нехай вже тобі на бублики.

- Дать же їм по стакану водки, - це вже Катерина каже. Дають. Так один узяв:

- Будь здорова, - каже, - Катре, як корова, а обширна, як земля!

- Е-е, як ти так сказав на мене, - обідилась вона. - Застреліть. Узяли одвели, скільки пушка бере. Він стоїть:

-Чи й стрілять, то й стрілять. Вистрелили. Аж воно не докотилось до його.

- Ближче поставить, а таки розстріляти. Ближче привели. Вистрілили. Вп'ять не докотилась бомба. І третій раз не докотилась.

- Ну, що ж з тобою робить? У синод, судить же треба. Синод розсудив:

- Аж він на тебе, Катре, хороше сказав: будь здорова, як корова, а обширна, як земля. І що ж тобі?

От тоді їй лучче стало. Ну, тепер же помирилися.

- Катре! - ото вже вп'ять запорожець. - Катерино! Навари нам галушок.

- Хорошо! Хорошо!

Вона там чи скоро, чи не скоро - подали ложки в аршин держак, щоб до рота не доніс, і печать положила, не можна ж посунуть ближче. Отак вони посідали один навпроти одного, то я беру та тобі даю, отак я вам, а ви мені, та й понаїдались.