Make your own free website on Tripod.com
ІнтерNетрі - Бібліотека - Загублені в Nетрях - Всевідо - Виднокрай - Чорноморський навігатор - Оголошення
 
ХАРАКТЕРСТВО ЗАПОРОЖЦІВ

Земля, де ми живемо, одвойована у турка бог його зна, за якого царя. Орда, кажуть, стояла на Зортівському острові, а руське військо протів неї, де тепер Вознесенська. От почали воювать. Орда окопалась і пале з пушок, а москалі товпляться та падають. Як уже полягло багато москаля, цар встав та й журиться. Коли де не взявся запорожець: біжить конем та прямо до царя.

- Здоров, царю!

- Здоров,козаче!

- А що, як?

- Так і так, - каже цар, - полягло війська багато, а турка не візьму.

- Ставай, - каже, - біля мене!

Цар став. Запорожець підняв руку й піймав ядро.

- Ось бачиш, - каже, - який гостинець! Ну тепер, - каже, - глянь на острів, що там?

Глянув цар, аж турок сам себе руба, сам на себе підняв руку і пішов потопом***. Піднялась велика курява, закрукали круки, а потім стихло.

- Дивись тепер, - каже запорожець. Глянув цар, аж нема ні одного живого турка - порубали самі себе, а круки видовбують очі. Цар тоді і каже:

- Ну, запорожці, дарую вам цю землю, живіть, поки світ-сонця! Стали вони роз'їжджаться. Москалі посідали на коней, а запорожці послали на Дніпрі повсть та й подалися до лиману.