Make your own free website on Tripod.com
ІнтерNетрі - Бібліотека - Загублені в Nетрях - Всевідо - Виднокрай - Чорноморський навігатор - Оголошення
 
КАМІННІ БОГАТИРІ В ПОРОГАХ ДНІПРА

Нижче Лоханського порога, з правого і з лівого боку Дніпра, стоять два величезних камені, які звуться богатирі. Правий богатир стоїть у воді не доходячи 20 сажень до самого берега Дніпра. Лівий богатир стоїть на сухому, на 10 сажень одходячи од берега Дніпра. Назва каменів вийшла од суперечки татар та запорожців між собою за межі володіння землею. Запорожці казали, що земля по лівому березі Дніпра, проти Лоханського порога, споконвіку була козацька; татари, напроти того, казали, що та земля була татарська. Після довгого спору суперечники вирішили зробити так: запорожці виставлять од себе богатиря, а татари виставлять од себе богатиря, і нехай кожний з тих богатирів візьме по каменю і кине його через Дніпро: татарський з лівого боку на правий, запорозький з правого боку на лівий, і де саме впаде чий камінь, там і буде того земля. Ото і взялись ті богатирі за камені. А камені були такі, рятуй боже, величезні, що не можна того й змислити, скільки в них пудів! Та ото запорозький богатир як ухопив камінь та як розмахне його в руці да як кидонув од себе, так він перелетів через увесь Дніпро й гепнувся далі лівого берега. І так же гарно він, той запорозький богатир, посадив свого каменя, що його і досі не замулила вода. І коли добре придивитись до нього, то можна на ньому побачити й глибокі вдавини од пальців того запорозького богатиря, який держав його в руці. 1 шумів же, воно, мабуть, той камінь, коли летів через Дніпро! Десь гуділа од нього вся земля!.. Ну, а татарський богатир, який кидав камінь з лівого боку на правий, не здолав перекинути його на правий бік ріки: він посадив його в воду, не доходячи до берега Дніпра. В велику воду цей камінь весь заливається водою й замулюється мулом. Од тих ото суперечників богатирів і самі камені почали зватися богатирі. Оце так казали колись запорозькі діди. А тільки, як казали по правді, то запорозькому богатиреві легше було кидати свого каменя, бо він шпурнув його з високого берега вниз, а татарському богатиреві прийшлось кидати свого каменя супроти гори, через що він і посадив його у воду.