Make your own free website on Tripod.com
 
І досі сниться: під горою, 
Меж вербами та над водою, 
Біленька хаточка. Сидить 
Неначе й досі сивий дід 
Коло хатиночки і бавить 
Хорошеє та кучеряве 
Своє маленькеє внуча. 
І досі сниться: вийшла з хати 
Веселая, сміючись, мати, 
Цілує діда і дитя, 
Аж тричі весело цілує, 
Прийма на руки, і годує, 
1 спать несе. А дід сидить, 
І усміхається, і стиха 
Промовить нишком: «Де ж те лихо? 
Печалі тії, вороги?» 
І нищечком старий читає, 
Перехрестившись, Отче наш. 
Крізь верби сонечко сіяє 
І тихо гасне. День погас, 
І все почило. Сивий в хату 
Й собі пішов опочивати. 
 
[Перша половина 1850, 
Оренбург]
 

Ukrainian internet directory