Make your own free website on Tripod.com
Іван Франко

І ти лукавила зо мною!
Ах, ангельські слова твої
Були лиш бблиском брехні!
І ти лукавила зо мною!
І нетямущому мені
Затруди серце гризотою
Ті ангельські слова твої...
І ти лукавила зо мною!

Неначе правдою самою,
Неначе золотом, в огні,
Без скази чищеним,— ох, ні,
Неначе правдою самою,
Так в добрі і нещасні дні
Я величався все тобою!
Мов злотом, чищеним в огні,
Неначе правдою самою.

Та під плінбю золотою
Ховались скази мідяні,
І цвіт, розцвілий навесні,
Під пишнотою золотою
Крив черв'яка! Ох, чи не в сні
Любились щиро ми з тобою?
І серце бідне рвесь у мні,
Що ти — злукавила зо мною!..

1880 


Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.

Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;

Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила.

Ти ж думаєш, я не терпіла,
В новії зв'язки радо бігла?
Ти ж думаєш, я сліз не лила,
По ночах темних не тужила?
Не я лукавила з тобою,
А все лукавство в нашім строю
Дороги наші віддалило
І серця наші розлучило,
Та нашої лтобви не вбило.
 
1880


ІнтерNетрi