| Бували войни й військовії свари:
Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї Було добра того чимало. Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Жеруть і тлять старого дуба... А од коріння тихо, любо Зелені парості ростуть. І виростуть; і без сокири, Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфиру, Роздавить вашого кумира , Людськії шашелі. Няньки, Дядьки отечества чужого! Не стане ідола святого, І вас не стане,— будяки Та кропива — а більш нічого Не виросте над вашим трупом. І стане купою на купі Смердячий гнів,— і все те, все Потроху вітер рознесе, А ми помолимося богу І небагатії, невбогі. 26 ноября [1860, С.-Петербург] |