Make your own free website on Tripod.com
 —»ћќЌ ѕ≈“Ћё–ј 
—“ј““≤ ≥ ƒќ ”ћ≈Ќ“»  
Digital Ukrainian Library
 —татт≥ та документи

—”„ј—Ќј ” –јѓЌ—№ ј ≈ћ≤•–ј÷≤я “ј ѓѓ «ј¬ƒјЌЌя 

”крањнська ем≥грац≥€ опинилась п≥сл€ переходу украњнського в≥йська через р. «бруч 21 листопада 1920 року у великому числ≥ поза межами своЇњ Ѕатьк≥вщини. ¬ одн≥й т≥льки ѕольщ≥ нашоњ ем≥ірац≥њ з ¬еликоњ ”крањни не менше, н≥ж 35 тис€ч.  ≥льк≥сть украњнц≥в, що примушена була покинути –≥дний  рай одночасно з ћосковською ƒобровольчеською јрм≥Їю, так само доходить до «ќ тис€ч.  оли додати до цих чисел тих украњнц≥в, що ем≥грували до –умун≥њ, а також ≥ тих, що на прот€з≥ 1921 та 1922 рок≥в вивт≥кали з ”крањни за кордон, то загальне число украњнських ем≥ірант≥в не буде перевищувати поважну цифру Ч 100.000 людей.
ќпинившись за кордоном, ем≥ірац≥€ украњнська не могла притулку соб≥ знайти в одн≥й €к≥йсь крањн≥, а тимчасово, аж до повороту на Ѕатьк≥вщину, мало не по ц≥лому св≥ту розселилась. Ќайб≥льше число ем≥ірант≥в наших ос≥ло в державах сумежних з ”крањною, а саме в ѕольщ≥ та –умун≥њ, а також в Ѕолгар≥њ. ѕоважна к≥льк≥сть њх ≥ в —ерб≥њ розташувалась. ћаютьс€ значн≥ колон≥њ ем≥ірант≥в-украњнц≥в в „ехо-—ловаччин≥, в “уреччин≥, Ќ≥меччин≥ та јвстр≥њ. ћенш≥ колон≥њ в ”горщин≥, ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ. ’вил≥ украњнськоњ ем≥ірац≥њ докотилась ≥ до ™гипту та јмерики, €к ѕ≥вн≥чноњ так ≥ ѕ≥вденноњ, бо чимало наших примусових виселенц≥в опинилось аж в јріент≥н≥,  анад≥, Ѕраз≥л≥њ, ѕ≥вн≥чних, Ўтатах јмериканських тощо.
ѕереважаюча к≥льк≥сть украњнськоњ ем≥ірац≥њ Ч це люди украњнськоњ нац≥ональности. ћенший в≥дсоток припадаЇ на громад€н ”крањни ≥нших нац≥ональностей: жид≥вськоњ, польськоњ та найменше всього московськоњ. 
— Ћјƒ ≈ћ≤•–ј÷≤ѓ

« певного погл€ду всю ем≥грац≥ю з ”крањни под≥лити можна на дв≥ основн≥ групи. ƒо першоњ належать в≥йськов≥ Ч старшини ≥ козаки, що перебувають тепер зг≥дно з законами та м≥жнародньою практикою в умовинах ≥нтернуванн€ в спец≥€льних таборах чи обозах (Ђлагер€хї, по-московському кажучи). ™ так≥ табори в ѕольщ≥, –умун≥њ. «начна частина ≥нтернованих наших во€к≥в, пост≥йно або спорадично, перебуваЇ на р≥зних Ђроботахї. ѕочасти цими роботами ≥нтернован≥ сам≥ соб≥ хл≥б добувають; почасти ж з њхньоњ прац≥ користуютьс€ ур€ди або окрем≥ особи тих держав, де ≥нтернован≥ притулок соб≥ знайшли. «гадан≥ Ђроботиї провад€тьс€ Ђсп≥лкамиї Ч парт≥€ми; певна частина ≥нтернованих, що беруть участь в Ђроботахї, працюЇ поодинц≥, самотужки. «деб≥льшого умовини прац≥ ≥нтернованих во€к≥в т€жк≥, а та енерг≥€, €ку вони затрачають п≥д час роб≥т, в≥дпов≥дною нагородою не скупл€Їтьс€: наших ≥нтернованих роб≥тник≥в визискують дуже, хоч ≥ дуже вихвал€ють та ц≥н€ть за њхню працездатн≥сть ≥ велику сумл≥нн≥сть. “реба зазначити, що наш≥ ≥нтернован≥ во€ки Ч ≥ т≥, що в таборах сид€ть, ≥ т≥, що по р≥зних Ђроботахї понев≥р€ютьс€, б≥льш-менш заховали свою орган≥зован≥сть, утримують т≥сний зв'€зок пом≥ж собою, одне одному з посл≥днього допомагають ≥ кожноњ хвилини можуть стати орган≥зованими до повороту на ”крањну. —п≥льно з козаками перебувають старшини, нав≥ть разом з ними в парт≥€х на роботах працюють, не кажучи вже про те, що вкуп≥ з ними г≥рку долю й недолю в таборах д≥л€ть.
ƒо другоњ групи належать р≥зн≥ цив≥льн≥ елементи украњнськоњ ем≥ірац≥њ: бувш≥ ур€довц≥ та сп≥вроб≥тники украњнських державних установ Ч зв≥льнен≥ тимчасово в довготерм≥новий в≥дпуск, взагал≥ громад€ни ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки, що разом з в≥йськом њњ залишили Ѕатьк≥вщину, не бажаючи наражати житт€ своЇ на небезпеку п≥д московською окупантською владою, роб≥тники, купц≥, промисловц≥ тощо. —еред ц≥Їњ групи маЇтьс€ чимало людей р≥зних про-. фес≥й: Ї професори ун≥верситет≥в, г≥мназ≥й, сем≥нар≥й, Ї л≥тератори, адвокати, артисти, мал€р≥, ≥нженери, техн≥ки, профес≥йн≥ квал≥ф≥кован≥ роб≥тники тощо. ƒе€ка частина ем≥ірант≥в ц≥Їњ групи знайшла соб≥ зароб≥ток у чужих крањнах в≥дпов≥дно фаху своЇму ≥ заробл€Ї не так уже злиденно, але б≥льш≥сть в дуже скрутному становищ≥ перебуваЇ, почасти через те, що не може, через незнанн€ чужих мов, до м≥сцевих обставин приспособитись, а почасти через перепродукц≥ю на р≥зних д≥л€нках знанн€ ≥ прац≥ м≥сцевих сил. 
Ѕќ–ќ“№Ѕј Ќ≈ «ј ≤Ќ„»Ћј—№!

¬с€ украњнська ем≥ірац≥€ опинилась поза межами своЇњ Ѕатьк≥вщини через те, що не захот≥ла залишитись п≥д ворогом, €кий оружною силою та п≥дступом п≥дбив п≥д себе нашу ”крањну. ÷им ворогом Ї ћосква з њњ сучасним кому-и≥стично-большевицьким ур€дом та поставлений од цього ур€ду так званий ур€д —овЇтськоњ ”крањни (на чол≥ з румуном-болгарином –аковським). ”р€д —овЇтськоњ ”крањни Ї неправний, силою багнет≥в над народом нашим поставлений. ѕравить в≥н та пор€дкуЇ на ”крањн≥ т≥льки через те, що спираЇтьс€ на озброЇну чужоземну московську арм≥ю та р≥зн≥ Ђчекаї, Ђособполитотделыї (большевицьк≥ шпигунськожандармськ≥ установи), €к≥ розстр≥лами, тюрмами, примусовими т€жкими роботами та виселенн€ми в московськ≥ губерн≥њ тероризують, зал€кують ≥ пригноблюють наш народ. ѕануючи над нашим народом проти вол≥ його, ћосква та наймити њњ ≥ пахолки, що в украњнському большевицькому ур€д≥ участь беруть, добре знають, з €кою великою ненавистю ставитьс€ до них все населенн€ ”крањни та €к воно жде, не д≥ждетьс€ того рад≥сного дн€, коли прийде спод≥вана вол€ ≥ настане час розплати за все, що запод≥€в лихого чужоземець москаль народу украњнському. —трах ц≥Їњ кари, почутт€ небезпеки та розплати за дес€тки тис€ч розстр≥л€них, закатованих, за спален≥ хати, за розграблене р≥зними рекв≥зиц≥€ми ≥ Ђпродналогамиї, чи Ђрозвьорсткамиї майно народне примушуЇ московську владу з њњ украњнськими наймитами ще б≥льше притискувати наш народ ≥ в т€жк≥й невол≥ його тримати. “а €ким т€жким не Ї становище украњнського народу п≥д чужою окупантською владою, в≥н певен, що влада ц€ довго не продержитьс€, а чи буде силою скинена з свого пануванн€, чи сама завалитьс€. ѕередбачаючи цей рад≥сний в житт≥ ”крањни день, наш народ по змоз≥ готуЇтьс€ до нього, щоб використати його дл€ нац≥онально-державноњ мети. ћетою ц≥Їю Ї здобутт€, затвердженн€ ≥ зм≥цненн€ нашим народом своЇњ власноњ, не залежноњ в≥д чужинц≥в ≥ сус≥д≥в, —уверенноњ ”крањнськоњ ƒержави. Ѕ≥льш≥сть нашого народу у€вл€Ї соб≥ ”крањнську ƒержаву, €к ”крањнську Ќародню –еспубл≥ку. 
Ќјƒ≤ѓ Ќј ≈ћ≤√–ј÷≤…Ќ≈ √–ќћјƒяЌ—“¬ќ

ѕрацюючи над ц≥Їю справою, вс≥х сил вживаючи дл€ того, щоб здобути соб≥ незалежну державу, украњнський народ велику над≥ю покладаЇ на украњнську ем≥ірац≥ю: в≥н в≥рить, що ем≥ірац≥€ ц€, на чол≥ з ур€дом украњнським, так само дл€ добра ”крањни працюЇ, своњх одпов≥дальних обов'€зк≥в перед Ѕатьк≥вщиною ≥ ≥стор≥Їю не забуваючи. ћожна сказати б≥льше: дехто з наших брат≥в ≥ земл€к≥в, п≥д московською ворожою владою перебуваючи, спод≥ваЇтьс€, що власне ур€д украњнський, працюючи вкуп≥ з рештою ем≥ірац≥њ, здобуде спасенну волю ”крањн≥ ≥ признанн€ њй, €к незалежн≥й держав≥, од ≥нших держав ≥ народ≥в. ћоже, отак≥ спод≥ванки й переб≥льшеними можна назвати, а проте, вони сам≥ за себе промовл€ють, та ще б≥льше почутт€ обов'€зку в стосунков≥ до Ѕатьк≥вщини перед ц≥лою украњнською ем≥ірац≥Їю ставл€ть..
”крањнська ем≥ірац≥€ Ї орган≥чною ≥нтеіральною частиною ц≥лого украњнського народу, що п≥д чужою владою перебуваЇ. ѕол≥тичн≥ думи, культурно-осв≥тн≥ стремл≥нн€ ≥ орган≥зац≥йн≥ змаганн€ до утворенн€ власноњ держави украњнськоњ нац≥њ повинн≥ наскр≥зь пройн€ти ≥ украњнську ем≥ірац≥ю, €ка в спец≥€льних умовинах свого перебуванн€ на чужин≥, здеб≥льшого в Ївропейських державах, мусить тут виконати одпов≥дальну частину загальнонац≥ональноњ ≥ загальнодержавноњ програми украњнськоњ нац≥њ, а власне, ту частину, що њњ народ наш п≥д окупац≥йною владою доконати не може, а €ка, проте, маЇ величезне значенн€ в справ≥ буд≥вництва ”крањнськоњ ƒержави. Ќе марнотратним, не €ловим повинно бути житт€ ≥ перебуванн€ нашоњ ем≥ірац≥њ поза межами Ѕатьк≥вщини, а повним глибокого зм≥сту та пожиточних насл≥дк≥в дл€ р≥дного краю! √либоке розум≥нн€ потреб нашого нац≥онально-державного руху ≥ контактна согласована прац€ з т≥Їю роботою, що провадитьс€ на ”крањн≥, ось що головним чином буде ц≥хувати працю ем≥ірац≥њ за кордоном, коли вона захоче €к сл≥д виконати св≥й обов'€зок перед р≥дним народом. ¬ св≥домост≥ нашого народу в≥дбуваЇтьс€ великий процес перегл€ду ≥ рев≥з≥њ тих шл€х≥в, що ними нац≥њ до зд≥йсненн€ своњх державних ≥деал≥в доход€ть; цей процес ≥де в пар≥ з муравлиною працею: 1) консол≥дац≥њ нац≥ональноњ вол≥; 2) усуненн€ всього тогої що зм≥цненню њњ перешкоджаЇ, до роз'Їднаности њњ приводить; 3) витворенн€ реальних, д≥йсних, а не показних чинник≥в державного буд≥вництва ”крањни. “ой, хто знаЇ розмах-маштаб стих≥й-но-народнього руху за украњн≥зац≥ю нашоњ церкви ≥ њњ незалежн≥сть, €к церкви нац≥ональноњ, €к церкви ЂЅога живогої, той, хто спостер≥гаЇ зр≥ст ≥ поглибленн€ св≥домости нац≥ональноњ нашого села, кристал≥зац≥ю почутт€ в≥друб-ности нац≥ональноњ в≥д сус≥дн≥х нац≥й Ч польськоњ та московськоњ,Ч той, хто здаЇ соб≥ зв≥т з таких факт≥в, €к поширенн€ ворожости до московських нањзник≥в за насильства, граб≥жництво ≥ івалти њхн≥ над украњнською людн≥стю, €к нех≥ть до московськоњ книжки, а натом≥сть любов ≥ горлив≥сть до р≥дного слова друкованого, що дедал≥, то все б≥льше ≥ б≥льше зростаЇ, той не може не побачити в цих ≥ под≥бних њм €вищах ознак нац≥ональноњ св≥домости народу нашого ≥ великоњ п≥дготовчоњ прац≥ його до здобутт€ власноњ держави. 
«ј√јЋ№Ќ≤ «ј¬ƒјЌЌя ” –јѓЌ—№ ќѓ ≈ћ≤•–ј÷≤ѓ

—огласно з цею працею повинна провадити свою працю ≥ наша ем≥грац≥€.
¬ першу чергу треба њй прорев≥зувати-перегл€нути т≥ шл€хи, €кими йшла вона дос≥, щоб зд≥йснити пол≥тично-соц≥€льн≥ ≥ державн≥ ≥деали украњнського народу, перев≥рити своЇ дотепер≥шнЇ поступуванн€ в справах, що тичатьс€ буд≥вництва украњнськоњ держави, ≥ чесно поставитись до тих висновк≥в, €к≥ лог≥чно випливати будуть з ц≥Їњ критичноњ роботи над собою: коли знайдетьс€ помилка, то сл≥д направити њњ, коли в≥дчуЇтьс€ фальш чи неправда, то знайти в соб≥ мужн≥сть визнати њх ≥ на майбутнЇ уникати.
¬ т≥й велик≥й робот≥, €коњ доконала украњнська ≥нтел≥генц≥€ в справ≥ збудженн€ нац≥ональноњ св≥домости украњнського народу та покликанн€ його до чинноњ боротьби за власну державн≥сть, €к таку державн≥сть, що даЇ найб≥льше забезпеченн€ його пол≥тичним, ≥ соц≥€льним, ≥ культурно-осв≥тн≥м змаганн€м, очевид€чки, не могло не бути помилок, часом великих, часом ≥ траг≥чних по своњх насл≥дках.  оли п≥дходити до оц≥нки цих помилок, що њх допустились ≥ вожд≥ нашого народу, ≥ окрем≥ парт≥њ пол≥тичн≥, з погл€ду ≥сторичного,Ч то њх почасти можна визнати за неминуч≥ ≥ непобо-рим≥. Ќе завжди вина в ≥сторичних помилках ц≥лковито падаЇ на окремих ос≥б, хоч €кою б сильною, значною була њх участь в тих чи ≥нших ≥сторичних под≥€х.
ќкрем≥ особи примушен≥ д≥€ти, пл€ни своњ чи свого громад€нства переводити серед певних неспри€тливих обставин ≥ з такими даними ф≥нансовими, моральними, м≥л≥тарними засобами, з такими сп≥вроб≥тниками, що при вс≥х зусилл€х њх не в стан≥ вони бувають подолати сил супротивних.
ќтже, ≥ украњнськ≥й ем≥грац≥њ, до перегл€ду своЇњ дотепер≥шньоњ прац≥ на ірунт≥ буд≥вництва украњнськоњ державности приступаючи, сл≥д обачно поставитись до так званих Ђпомилокї проводар≥в украњнського державного руху ≥ рол≥ в ньому окремих ос≥б та поодиноких пол≥тичних д≥€ч≥в. ћи звичку погану засвоњли од ≥нших Ч плюгавити своњх визначних людей, не шанувати н≥ њхньоњ прац≥, н≥ знанн€ ними нашоњ державноњ справи, н≥ самопосв€ти њхньоњ дл€ нењ. „асто-густо таким поводженн€м з ними, до того ж не завжди справедливим ≥ обфунтованим, ми шкоду завдаЇмо самим соб≥, бо в≥дпихаЇмо визначних людей од сп≥вроб≥тництва з нами, вливаЇмо до њхньоњ св≥домости певне знеохоченн€ ≥ нев≥ру,Ч а в результат≥ такоњ необачности знесилюЇмо наш≥ можливост≥, забуваючи, що не так багато маЇмо людей, що одпов≥дали б ус≥м вимогам, з €кими п≥дходити до державного чи пол≥тично-громадського д≥€ча треба.
—л≥д берегти тих д≥€ч≥в наших, що мають сталеву волю, €сн≥сть думки, здатн≥сть до прац≥, тактовн≥сть в обходженн≥ з людьми, пол≥тичну осв≥ту, широкий маштаб в робот≥ ≥ чесно ставл€тьс€ €к до своњх обов'€зк≥в, так ≥ до державних грошей. ќб'Їктивна оц≥нка безкорисноњ д≥<у≥ьности цих людей з боку громад€нства, неминуче зв'€зана з пошаною та дов≥р'€м до них, дасть њм моральн≥ сили з подв≥йною енерг≥Їю дл€ загальноњ справи працювати ≥ наочно скутки своЇњ роботи громад€нству показати.
÷е не значить, що д≥€льн≥сть наших пол≥тичних та державних д≥€ч≥в повинна, проходити без критики чи п≥д покровом тайни €коњсь. Ќавпаки, чим б≥льше св≥тла буде, безсторонньоњ критики, любов'ю до справи продиктованоњ, тим б≥льше ≥ користи дл€ справи буде, тим ц≥нн≥шою буде державному чи пол≥тичному д≥€чев≥ та допомога, що ц€ критика принесе йому. ¬≥н њњ потребуЇ, вона орган≥чно необх≥дна дл€ нього. Ќа превеликий жаль, такоњ критики наш державний д≥€ч дос≥ майже не мав. ”крањнська преса пол≥тична, а так само й практика пол≥тично-громад€нських угруповань позначалась в ц≥й справ≥ рисами тенденц≥йного ≥уртк≥вства, обмеженеЇ&trade; ≥ сектантства.
ƒуже часто, зам≥сть об'Їктивноњ оц≥нки своЇњ д≥€льности, наш державний д≥€ч зустр≥чав з боку згаданих джерел критики повне нерозум≥нн€ своЇњ прац≥, наумисн≥сть, а то й злобу неоправдану. ўе част≥ш €кась негативна др≥бна риса чи помилка даного д≥€ча роздувалась до неймов≥рних розм≥р≥в, а позитивн≥ш≥, ц≥нн≥ш≥ риси ≥ заслуги його забувались до такоњ м≥ри, що н≥би витворювалась ≥люз≥€ повноњ нев≥дпов≥д-ности його до т≥Їњ прац≥, за €ку в≥н, з вол≥ того ж таки громад€нства, бравс€.
¬ так≥й молод≥й формац≥њ державн≥й, €кою Ї форма ц≥Їњ державности украњнськоњ, под≥бне в≥дношенн€ до визначних наших д≥€ч≥в Ч це недоц≥льне, необачне ≥ шк≥дливе марнотратство певних ц≥нностей державних, марнотратство, що н≥чого сп≥льного з ≥нтересами нашого державного буд≥вництва не маЇ. ≤ тим б≥льше цих метод на ем≥грац≥њ треба позбутись, бо сам≥ матер≥€льн≥ ≥ моральн≥ умовини, серед €ких ем≥гранти наш≥ перебувають, не дуже спри€ють р≥вноваз≥ в оц≥нц≥ д≥€льности €к окремих людей, так ≥ ц≥лих угруповань.
—пок≥йна, об'Їктивна оц≥нка тих наших державних д≥€ч≥в, , що працюють дл€ загальноњ справи за кордоном, переведена з додержанн€м до них вимог обачности, дасть нам б≥льш-менш певний критер≥й, з €ким повинн≥ до ц≥Їњ одпов≥дальноњ ≥ тенд≥тноњ справи приступати.
 оли такий д≥€ч маЇ зазначен≥ вище риси державного мужа, коли в≥н ви€вл€Ї њх в складних умовинах ем≥грац≥њ, працюЇ не дл€ власноњ амб≥ц≥њ ≥ слави, а дл€ добра держави, коли в прац≥ ц≥й в≥н уникаЇ сепаратизму, а шукаЇ зв'€зку ≥ контакту з ≥ншими, коли при цьому ум≥Ї в≥н п≥дпор€дковуватись державн≥й дисципл≥н≥ ≥ авторитетним директивам та побажанн€м ур€дового характеру, коли одночасно з цим в≥н ви€вл€Ї певну стал≥сть в переведенн≥ програмових завдань державних,Ч то такому д≥€чев≥ ми повинн≥ своЇ дов≥р'€ в≥ддати ≥ морально допомогти йому в його одпов≥дальн≥й прац≥.
 оли ж серед нас знаход€тьс€ Ђд≥€ч≥ї, що цих рис не ви€вл€ють, а натом≥сть, претендуючи на ролю проводар≥в нац≥њ чи державних муж≥в њњ, показують, що нездатн≥ до цього, бо швидко м≥н€ють своњ погл€ди, свою тактику, зам≥сть сталости пол≥тичноњ шараштаюгьс€ в≥д одн≥Їњ концепц≥њ чи тактики до другоњ, зам≥сть витримки ≥ р≥вноваги позначають свою працю ≥мпульсивн≥стю, необм≥ркован≥стю або доктринерством, то €сна р≥ч, що таких претендент≥в на державних д≥€ч≥в не можна визнати за людей, вартих дов≥р'€ громадського ≥ права керувати пол≥тичною думкою нац≥њ або верховодити державними справами њњ. «розум≥ло через що: такий д≥€ч занадто дорого коштуЇ ≥ нац≥њ, ≥ њњ громад€нству. ¬≥н €к мала дитина граЇтьс€ з покладеними на нього обов'€зками, не почуваЇ одпов≥дальности за зроблен≥ ним легковажно вчинки ≥ з легкою душею та серцем, €к метелик €кийсь, перел≥таЇ в≥д ≥люз≥њ прац≥, €ку н≥би в≥н провадив, до певноњ безд≥€льности. Ќе б≥льшу варт≥сть з погл€ду державного у€вл€Ї й той претендент на державного мужа, що замикаЇтьс€ в вузьких межах нежиттьовоњ доктрини, намагаючись нав'€зати њњ громад€нству, €кому т≥сно в цих шорах перебувати, бо живе житт€ вимагаЇ од нього не мертвих формул ≥ тупого малпуванн€ збанкрутованих метод≥в, а чуйного реагуванн€ на нов≥, зм≥нлив≥ вимоги ≥ потреби. ясна р≥ч, що кожна сила дл€ нашоњ справи повинна бути зужиткована. ј в т≥м-то й р≥ч вс€, щоб зужиткувати њњ найдоц≥льн≥ше ≥ з найб≥льшою користю. Ќе кожний, хто претендуЇ на ролю державного д≥€ча, справд≥ може без шкоди дл€ державноњ справи братись за нењ чи наближатись нав≥ть до стерна њњ. ќчевид€чки, що схарактеризован≥ вище два протилежн≥ типи претендент≥в на державних д≥€ч≥в не мають даних, щоб зд≥йснити своњ претенс≥њ в ≥нтересах державноњ справи. ¬ б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥ ц≥ типи повторюютьс€ часом, де в чому модиф≥куючись, ≥ пом≥ж нашою ем≥грац≥Їю. Ѕуло б самогубством дл€ наших нац≥ональних ≥нтерес≥в п≥дживлювати оскомину таких кандидат≥в до дальших њхн≥х претенс≥й на верховодство державними справами. √ромад€нство, що безкритично потураЇ таким амб≥ц≥€м, часто хоробливим ≥ см≥шним, а дл€ нашоњ г≥дности державноњ образливим, показало б т≥льки, що воно не доросло до власноњ держави, бо не вм≥Ї €к сл≥д використати своњх д≥€ч≥в або не маЇ ще в≥дпов≥дноњ школи ≥ критер≥€, щоб розп≥знати 'њхню здатн≥сть до одпов≥дальноњ прац≥. Ќе кожний письменник чи учений, хоч би в своњй галуз≥ перед ус≥м народом нашим ≥ мав аж он €к≥ заслуги, хоч би силу силенну книжок понаписував та слави великоњ соб≥ за це зажив,Ч може бути добрим м≥н≥стром, нав≥ть пов≥товим начальником, а тим паче на чол≥ ур€ду сто€ти. Ѕуд≥вництво ”крањнськоњ ƒержави менше од усього похоже на писанн€ книжок з красного письменства, або минувшоњ ≥стор≥њ, чи публ≥цистики. ¬оно вимагаЇ в≥д державного д≥€ча великого знанн€ техн≥ки буд≥вництва держави, прозорливости майбутнього, ум≥нн€ ор≥Їнтуватись у складних обставинах сучасного житт€, €к украњнського, так ≥ м≥жнароднього, почутт€ м≥ри ≥ такту, а найпаче систематичноњ, невтомноњ, так званоњ Ђчорноњї, прац≥, до €коњ не кожний здатен.
≈м≥ірац≥йн≥ умовини дають п≥знати нам ближче ≥ докладн≥ш одне одного. ѕ≥знаючи себе, мусимо установити питому вагу в≥дпов≥дности окремих ос≥б до державноњ прац≥, щоб пот≥м, п≥сл€ повороту на ”крањну, не прир€джувати до нењ тих, хто т≥льки шкодити або вносити буде несистематичн≥сть та безладд€ до нењ.
ќдн≥Їю з головних причин, що привели нас до ем≥іруван-н€, було, €к в≥домо, те т€жке становище, в €кому опинилась наша озброЇна сила, позбавлена можливости мати дл€ своЇњ боротьби з ворогом конче потр≥бну к≥льк≥сть амун≥ц≥њ, сан≥тарних л≥к≥в, одеж≥ та ≥нших предмет≥в в≥йськового постачанн€. ѕочинаючи з 1918 року ≥ к≥нчаючи 1920 р., ”крањна фактично була забльокована ≥ перебувала в таких обставинах, що не дозвол€ли ур€дов≥ њњ заоп≥куватись €к сл≥д в≥йськово-амун≥ц≥йним та вс€ким ≥ншим задоволенн€м потреб нашоњ боротьби. јле й що перепону можна було б до певноњ м≥ри подолати, коли б внутр≥шн≥ стосунки на ”крањн≥ одпо-в≥дали головним вимогам в≥йськовоњ боротьби. ќстанн€ може щасливий вигл€д мати т≥льки тод≥, коли, при вс≥х ≥нших спри€тливих обставинах, так зване Ђзап≥лл€ї арм≥њ Ї орган≥зоване в спос≥б, що зм≥цнюЇ моральну стал≥сть д≥Ївоњ арм≥њ. ™дн≥сть народн≥х настроњв, сп≥льн≥сть пол≥тичноњ думки, тверд≥сть ур€ду ≥ стал≥сть Ч це т≥ умовини, що забезпечують моральний дух арм≥њ. ƒе сила хоч одн≥Їњ з цих умо-вин захитана, там державна влада не може бути певною, що арм≥€ до к≥нц€ виконаЇ своњ обов'€зки, бо почутт€ одпов≥-дальности за них буде виснажене у нењ власне розкладовим впливом дисгармон≥њ в чинност≥ зазначених вище фактор≥в моральноњ сили арм≥њ.
 оли погл€немо на пройдений шл€х боротьби нашого в≥йська за украњнську державн≥сть, то мусимо признати, що т≥льки наша арм≥€ могла так довго витримувати т€гар оруж-ноњ боротьби серед обставин, що ц≥лковито не спри€ли усп≥хов≥ останньоњ. Ќе говор€чи про умовини чисто м≥л≥тарного характеру, €к-от: переважаюча к≥льк≥сть ворога, незабезпечен≥сть постачанн€ тощо, арм≥€ багато терп≥ла в≥д нев≥д-пов≥дности, а то й браку моральних стимул≥в њњ боЇвоњ сили.
јрм≥€ в≥дчувала на соб≥ хиби нашого державного верхово-д€чого органу та його виконавчих апарат≥в на м≥сц€х. јрм≥€ знала, що украњнське громад€нство не сконсол≥дувалось, не з'Їднало вс≥х своњх сил дл€ орган≥зац≥њ боротьби ≥ не у€вл€Ї однолитого нац≥онального фронту, €кий своЇю Їдн≥стю, согласован≥стю ≥ вищою державною дисципл≥ною давав би образ самопосв€ти громад€нства ≥ п≥дпор€дкованости його державним ≥нтересам, що њм так загрожувала смертельна боротьба з ворогом. ÷е було Ђпрокл€тт€мї дл€ нашоњ арм≥њ. јле мало того: неконсол≥дован≥сть, неп≥дпор€дкован≥сть окремих парт≥йних угруповань Їдин≥й ≥дењ,Ч ≥дењ виборенн€ власноњ державности, брак державноњ дисципл≥ни у окремих ос≥б ≥ парт≥й в≥дограли ролю фатуму в ≥стор≥њ нашоњ боротьби.
—л≥д т≥льки огл€нутись на етапи останньоњ, од 1917 року почавши, ≥ ми побачимо, що найб≥льших, ≥нод≥, здавалось, неспод≥ваних ≥ дивних придбань ми ос€гали тод≥, коли нац≥ональна консол≥дац≥€ охоплювала найширш≥ елементи нац≥њ, коли ≥нтереси нац≥њ ≥ держави брали верх над ≥нтересами окремих кл€с або угруповань парт≥йних. ѕрикладом тому служити можуть перш≥ часи ÷ентральноњ –ади ≥ перш≥ часи ƒиректор≥њ. Ќавпаки, тод≥, коли ц€ консол≥дац≥€ п≥дупадала, а верх над нею брали ≥нтереси парт≥йн≥Чгрупов≥, в так≥ пер≥оди нашоњ боротьби ми терп≥ли невдач≥ ≥ один за другим т€жк≥ удари од наших ворог≥в. ÷е лихо буде пересл≥дувати нас доти, доки наш≥ парт≥њ не зрозум≥ють ≥ серцем не в≥дчують т€жкоњ науки нашоњ ≥стор≥њ нов≥тньоњ. —права здобутт€ ”крањнськоњ ƒержави Ч це справа ц≥лоњ нац≥њ украњнськоњ, а не €коњсь класи њњ чи парт≥њ,Ч от через що порозум≥нн€, согласован≥сть ус≥х чинник≥в громад€нських ≥ сп≥впрац€ њх Ї умовою, без додержанн€ €коњ ми н≥коли своЇњ мети державноњ не дос€гнемо. Ќе можна ж забувати, що таким шл€хом консол≥дац≥њ вс≥х нац≥ональних сил в справ≥ орган≥зац≥њ своЇњ держави, принаймн≥ на перших початках повстанн€ њњ, йшли досв≥дчен≥ш≥ та орган≥зован≥ш≥ нац≥њ, €к-от чеська, наприклад. ÷ей шл€х ≥ дл€ нас Ї Їдиним, бо в≥н забезпечуЇ найменшу затрату сил, жертв, енерг≥њ з найб≥льшими позитивними насл≥дками.
ќтже, пр≥оритет державности над парт≥йн≥стю, загальнонац≥ональних ≥нтерес≥в над кл€совими та груповими, парт≥йними мусимо ми на ем≥ірац≥њ зрозум≥ти ≥ в≥дчувати €к категоричний ≥мператив, €к одну з головних умовин нашого державного буд≥вництва! «розум≥нн€ ваги ц≥Їњ тези навчить нас п≥дпор€дковувати себе ≥ свою д≥€льн≥сть вимогам державноњ дисципл≥ни, а це своЇю дорогою не може не вплинути на поглибленн€ ≥ зм≥цненн€ нашоњ орган≥зованости. Ќаша сила в Їдност≥, а порука усп≥ху наших змагань в державн≥й слухн€ност≥!
™ вс≥ дан≥ думати, що ем≥ірац≥€ украњнська, пройн€вшись зм≥стом зформульованого вище постул€ту буд≥вництва украњнськоњ державности, не роз≥йшлас€ б у ц≥й справ≥ з тими погл€дами, €к≥ кристал≥зуютьс€ в настро€х та св≥домост≥ ≥ нашого громад€нства, п≥д ворожою владою на ”крањн≥ сущого.
“ой, хто з-пом≥ж сучасноњ ем≥ірац≥њ украњнськоњ повернувс€ б на Ѕатьк≥вщину з старими збанкрутованими, що вже ви€вили свою деструктивн≥сть методами буд≥вництва нашоњ держави, той, зам≥сть будувати, знову руйнував би њњ, знову б непотр≥бн≥ жертви викликав би ≥ знесилював би творч≥ змаганн€ нац≥њ. ’ай же менше серед нас буде тих, про €ких кажуть, що вони н≥чого не забули ≥ н≥чому не навчились! Ќавпаки, нехай буде б≥льше таких, що вчатьс€ на помилках своњх ≥ мають мужн≥сть визнати њх, щоб надал≥ њх уникати! 
¬≤ƒЌќЎ≈ЌЌя ≈ћ≤•–ј÷≤ѓ ƒќ ”–яƒ”

Ќалежимо до нац≥њ, що не т≥льки виборюЇ з т€жкими жертвами ≥ серед надзвичайно неспри€тливих обставин м≥жнароднього характеру власну дл€ себе державу. „ерез те, може, не досить ц≥нимо т≥ придбанн€, що здобули з обс€гу д≥йсних атрибут≥в державности ≥ що становл€ть собою д≥йсн≥ ознаки, ≥нтеірально складов≥ елементи пон€тт€ державности. Ќе маючи сьогодн≥ територ≥њ, що “≥ окуповано ворожим ур€дом ≥ њњ в≥йськом, ми до цього часу зберегли ≥ св≥й власний ур€д з верховною владою, ≥ своЇ в≥йсько. ”р€д в межах можливого виконуЇ своњ функц≥њ, а через своњ представництва (посольства ≥ дипломатичн≥ м≥с≥њ) даЇ наочний доказ чужоземц€м орган≥зованосте нашоњ нац≥њ ≥ п≥дготовле-ности њњ до самост≥йного пор€дкуванн€ власною державою. ÷е факт ост≥льки великоњ ваги дл€ дальшого поступу нашоњ справи в напр€мку здобутт€ признанн€ нашоњ суверенности чужоземц€ми, що його ≥інорувати або недооц≥нювати може т≥льки пол≥тичний анальфабет. “им часом серед нашоњ ем≥грац≥њ Ї чимало недисципл≥нованих, державно-невихованих елемент≥в, €к≥ не т≥льки не шанують оцих здобутк≥в нац≥ональноњ боротьби на пол≥ державному, а ще своњм безв≥дпов≥дальним поводженн€м ≥ понижують вагу наших придбань на пол≥ м≥жнародньому. ’оч г≥рко й т€жко признатись у цьому, але наше ем≥ірац≥йне громад€нство Ч треба правду сказати Ч часто не давало своЇму законному ур€дов≥ т≥Їњ допомоги ≥ п≥дтримки моральноњ, €коњ в≥н не раз од нього потребував ≥ €ка значно скр≥пила би виступи нашого ур€ду, перед окремими державами, орган≥зованими зв'€зками њх, а то й перед Ћ≥іою Ќац≥й. «аймаючи в цих справах вич≥куюче становище, ставл€чись ≥нод≥ з певним застереженн€м до таких виступ≥в, украњнська ем≥грац≥€, чи окрем≥ елементи “≥, €сна р≥ч, шкодили не ур€дов≥, а загальн≥й наш≥й справ≥, даючи цим доказ своЇњ державноњ нерозвинености ≥ недозр≥-лости. Ћедве чи спри€ло це пол≥пшенню нашого становища серед чужинц≥в, €ким може ≥мпонувати т≥льки орган≥зован≥сть, державна дисципл≥нован≥сть ≥ одностайн≥сть тих, що претендують на власну державн≥сть ≥ на признанн€ њњ ≥ншими. Ѕрак ц≥Їњ орган≥зованости, роз'Їднан≥сть, сепаратн≥ нескоординован≥ виступи окремих об'Їднань чи груп громадських в справах державних, що вимагають Їдности ≥ конкретизац≥њ змагань, м≥г викликати т≥льки здивуванн€ або шк≥дливе дл€ нашоњ справи легковажне трактуванн€ њњ з боку тих, до кого ц≥ виступи звертались.  оли серед нашоњ ем≥іра-ц≥њ почути можна ≥нод≥ голоси, що обвинувачують нашу оф≥-ц≥€льну дипломат≥ю за пор≥внюючи незначн≥ здобутки њњ роботи, то значну частину вини в ц≥й справ≥ несуть на соб≥ ≥ т≥ елементи ц≥Їњ ем≥ірац≥њ, €к≥ або своЇю державною невихован≥стю псували працю оф≥ц≥€льноњ дипломат≥њ, або допускалис€ просто недопустимих вчинк≥в, що честь ≥ самоповагу нац≥њ, особливо в умовинах ем≥ірац≥њ, понижують. ¬чинки доброд≥€ —упруна, бувш. ф≥нансового аіента нашого ур€ду в Ќ≥меччин≥, що допустивс€ до розтрати державних грошей ≥ уживав вс≥х заход≥в перед чужим ур€дом, щоб уникнути одпов≥дальности перед сво≥м; недисципл≥нован≥, що нагадують неврастен≥чне самодурство ≥ Ђскаканн€ї, б. члена ƒиректор≥њ ј. ћакаренка перед чужими ур€дами в р≥зних справах; пол≥тичний шантаж п. √ал≥на в стосунков≥ до ур€ду нашого, що моральну п≥дтримку знаходив з боку окремих ос≥б (дуже нечисленних, правда) серед ем≥ірац≥њ, а мав на уваз≥ егоњстичн≥ вигоди ображеноњ амб≥ц≥њ; недостойне ≥ непристойне поводженн€ де€ких представник≥в украњнськоњ кооперац≥њ в справ≥ державного скарбу ≥ зловживаннн€ ур€довими дорученн€ми (—ербиненко ≥  -о) з провол≥канн€м в≥дчитности у витрат≥ державних грошей та одночасним залиц€нн€м до большевик≥в, щоб к≥нц≥ у воду сховати,Ч все це факти, з €кими приходитьс€ рахуватись у загальному п≥дсумков≥ нашоњ пол≥тичноњ прац≥ за кордоном, €к такими, що поваги до нас серед чужинц≥в не здобувають, а становище наших оф≥ц≥€льних представництв захитують. ясна р≥ч, що у кожноњ нац≥њ, у кожного громад€нства маютьс€ своњ Ђ€звиї, своњ здеморал≥зован≥ ≥ державне невихован≥ елементи, неспод≥ваних вискок≥в €ких не можна передбачити, бо поводженн€м таких елемент≥в керуЇ не р≥вновага, не п≥дпор€дкован≥сть державним ≥нтересам, а пол≥тична неврастен≥€, ≥мпульсивн≥сть ≥ почутт€ безв≥дпов≥дальности.
« тим б≥льшою сувор≥стю морально здоров≥ елементи нашого ем≥грац≥йного громад€нства повинн≥ поставитись до под≥бних Ђвибрик≥вї несталих ≥ невихованих ос≥б ем≥ірац≥њ, €к до акт≥в державноњ недисципл≥нованости, надзвичайно шк≥дливих дл€ нашоњ справи. Ќа великий жаль, наше громад€нство не так чуйно реаіуЇ на розкладов≥ €вища нашого ем≥грац≥йного житт€, тод≥ €к таке н≥би потаканн€ з його боку,Ч даЇ прив≥д до дальших безв≥дпов≥дальних вправ в тому ж таки шк≥дливому напр€мку. √ромадська оп≥н≥€ Ї великий чинник державного буд≥вництва, ≥ чимало негативних €вищ нашого ем≥грац≥йного житт€ ≥ на св≥т приходить т≥льки через те, що ц€ оп≥н≥€ €к сл≥д не орган≥зована або занадто мл€ва. “реба св≥жого пов≥тр€ ≥ €сного св≥тла, щоб розв≥€ти чад ≥ притлумити безкарн≥сть державко недисципл≥-иованих елемент≥в нашоњ ем≥ірац≥њ. «доровий розум ≥ почутт€ обов'€зку перед справою п≥дскаже нашому ем≥ірац≥йному громад€нству, що за цю державноњ ваги працю, власне, воно само вз€тись повинно, бо та рука, що звичайно караЇ чи стримуЇ, рука державноњ влади в сьогодн≥шн≥х т€жких умо-винах њњ пращ дос€гти таких пекарних чи недисципл≥нованих елемент≥в не може. ≤ тому треба т≥льки прив≥тати виступи Ќац≥онального —оюзу, €кий мав, нарешт≥, горожанську мужн≥сть пок≥нчити з байдуж≥стю до де€ких негативних €вищ з житт€ ем≥ірац≥њ ≥ став на той шл€х, куди його давно уже кликало почутт€ обов'€зку перед Ѕатьк≥вщиною.
 оли де€к≥ асоц≥€ц≥њ ≥ зв'€зки нашого ем≥ірац≥йного громад€нства стали на шл€х консол≥дац≥њ ≥ орган≥зованих виступ≥в в справах, що торкаютьс€ моральноњ атмосфери житт€ ем≥ірац≥њ, то зрозум≥нн€ ними ширших обов'€зк≥в, €к≥ покладаЇ на них сьогодн≥шний стан нашоњ державноњ справи, обов'€же њх ви€вити б≥льше ≥н≥ц≥€тиви ≥ енерг≥њ в напр€мку скооперованоњ з оф≥ц≥€льними нашими установами прац≥ ≥ встановленн€ контакту в таких заходах, €к≥ провад€тьс€ ними дл€ т≥Їњ головноњ мети, що стоњть сьогодн≥ перед украњнською нац≥Їю взагал≥, а перед ем≥грац≥Їю њњ за кордоном зокрема. –оз'Їднаности≥ сепаратизму прац≥ тут не може бути. “ой, хто кличе до цього, несв≥домо працюЇ над нашим ослабленн€м ≥ загибеллю ≥ не даЇ соб≥ зв≥ту в злочинност≥ свого поводженн€. ≤ не треба н≥коли забувати, що наша д≥€льн≥сть, все наше сьогодн≥шнЇ житт€ проходить на очах чужих людей, €к≥ з ≥нтересом пригл€даютьс€ до нас, њм незнаних ≥ нев≥домих. « де€ких погл€д≥в украњнський ем≥ірант зум≥в виробити соб≥ вже добру славу серед чужинц≥в. ≤ в Ќ≥меччин≥, ≥ в „ех≥њ, ≥ в ѕольщ≥, ≥ в –умун≥њ та Ѕолгар≥њ високо ц≥н€ть украњнського роб≥тника, €к працездатного, сумл≥нного, розумного, знаючого. ѕро нього говор€ть, що коли беретьс€ до €коњсь прац≥, то виконуЇ њњ чисто, швидко ≥ не т≥льки дл€ шматка хл≥ба, а й через те, що любить таку працю;
украњнський студент, що вчитьс€ в вищих школах ≈вропи, дивуЇ професор≥в своЇю горлив≥стю до науки, старанн≥стю ≥ поборюванн€м труднощ≥в; украњнський ≥нженер, техн≥к, квал≥ф≥кований роб≥тник швидко здобуваЇ соб≥ високу оц≥нку ≥ дов≥р'€. “ого, хто бував з чужинц≥в в наших таборах дл€ ≥нтернованих, вражаЇ сила духа ≥ в≥ри нашого старшинства та козацтва в украњнську державну ≥дею, лицарське ум≥нн€ терп≥ти, злидн≥ переносити, бути в холод≥ ≥ без одеж≥, а разом з тим не т≥льки духа не вгашати, а провадити власними силами велику культурно-осв≥тню роботу серед самих же себе ≥ витворювати певн≥ ц≥нност≥, не т≥льки дл€ вжитку табор€н придатн≥. ¬се це €вища великоњ ваги, €кими розкриваЇмо перед чужинц€ми ц≥нн≥ прикмети нашого нац≥онального Ђ€ї, наших можливостей творчих, реальне вт≥ленн€ €ких ми ≥люструЇмо наочно в наших чинах ф≥зичного чи ≥нтелектуального пор€дку. ÷≥ риси ще б≥льше ≥мпонували б чужоземц€м, коли б ми в об'€вах нашого громадського житт€ показали орган≥зован≥сть, сконсол≥дован≥сть ≥ п≥дготовлен≥сть до ум≥нн€ розумно користуватись тими правами, що формальноњ санкц≥њ њх од чужинц≥в в справ≥ визнанн€ державноњ незалежности украњнськоњ нац≥њ вимагаЇмо. «ум≥ймо т≥льки перегл€нути дотепер≥шню базу наших стосунк≥в на цьому ірунт≥, п≥двести баланс нашим придбанн€м ≥ тод≥ не зможемо не побачити, €к знесилювали нас зазначен≥ вище €вища гуртк≥вства, неп≥дпор€дкованости ≥нтересам державности, непошана примату державного й загальнонац≥онального та винесенн€ понад ним парт≥йного чи групового начала. Ќе забуваймо н≥коли, що в очах ц≥лоњ ”крањни, п≥дбитоњ московським ворогом, ≥ ур€д, ≥ громад€нство, €к≥ перебувають на чужин≥, Ї один орган≥зм, Ї щось ц≥ле, збите, зцементоване Їдн≥стю державноњ думки ≥ сконсол≥дованоњ дисципл≥нованоњ вол≥, а не розб≥жна, первинна формац≥€, що на власну руку верховодитьс€ р≥зними ком≥тетами, в поодиноких крањнах м≥сцевими колон≥€ми орган≥зованими.  оли б там, на ”крањн≥ ¬елик≥й, в≥дчули розб≥жн≥сть пол≥тичноњ думки серед нашоњ ем≥ірац≥њ, брак Їдиноњ вол≥ в прац≥ ц≥лого громад€нства на чужин≥, то це бол€че в≥дчула б наша нац≥€ ≥ гостро засудила б нас за нашу др≥б'€зков≥сть та малий розум в справах великоњ ≥ державноњ загальнонац≥ональнеї ваги.
ѕозитивним €вищем нашого ем≥ірац≥йного житт€ за кордоном Ї орган≥зац≥€ нац≥ональних ком≥тет≥в в поодиноких крањнах. ≈м≥грац≥€ б≥льш-менш знаЇ корисну працю цих громадських орган≥зац≥й, але знаЇ також, що по де€ких з цих орган≥зац≥й провадитьс€ вона не по тому р≥чищу, €кого вимагають ≥стотн≥ ≥нтереси нац≥њ. ѕодекуди ком≥тети намагаютьс€ надати життю даноњ колон≥њ нев≥дпов≥дного напр€мку, закрашуючи його в фарби певноњ парт≥њ, притлумл€ючи натом≥сть моменти державности ≥ загальнонац≥ональноњ Їд-ности. “ака тактика окремих ком≥тет≥в чи нав≥ть поодиноких ос≥б не може довго т€гарем лежати на громад€нств≥, ≥ воно, в ≥нтересах державних, очевид€чки, знайде в соб≥ ≥ здоровий розум, ≥ мужн≥сть край оцьому неіативному ≥ деструктивному €вищу покласти. ≤ чим скорше така операц≥€ буде переведена, пил, звичайно, де вона Ї доц≥льною ≥ своЇчасною, тим скорше ми позбавимось чинник≥в, що затримують справу консол≥дац≥њ ц≥лоњ нашоњ ем≥ірац≥њ, тим швидше станемо ми перед обличч€м великих обов'€зк≥в, покладених на нас нац≥Їю, тим усп≥шн≥ше виконаЇмо њх, бо не будемо попустому, на др≥бниц≥ сил своњх витрачати, а на головн≥ нев≥дкладн≥ ц≥л≥ нашоњ державноњ програми њх направимо. ќчевид€чки, що тод≥ й ур€д найб≥льших скутк≥в у своњй д≥€льност≥ дл€ державноњ справи ос€гне.


  ќ∆≈Ќ ѕќ¬»Ќ≈Ќ ѕ–ј÷ё¬ј“» ƒЋя ƒ≈–∆ј¬Ќќѓ —ѕ–ј¬»

ќпинившись на ем≥грац≥њ, ми не кинули своЇњ боротьби за нац≥онально-державн≥ ≥деали. “ой, хто уникаЇ од нењ, хто поступаЇ по присл≥в'ю Ђмо€ хата з краю Ч н≥чого не знаюї,Ч той св≥домо себе виводить з фаланги активних борц≥в нашоњ справи. ÷е униканн€ под≥бним буде до тх≥рства ≥ знайде свою оц≥нку належну серед тих, хто невтомно працюватиме, зм≥нивши, може, методи ≥ шл€хи боротьби. ¬ св≥й час таку повед≥нку самолюбних егоњст≥в пригадаЇтьс€, ≥ знайдутьс€ месники на них; €к знайдутьс€ вони ≥ на тих, хто дл€ Ђлакомства нещасногої, дл€ вигоди власноњ, а то й дл€ шкоди недавн≥х своњх брат≥в та товариш≥в по боротьб≥ в стан ворога переходить. „и моральний засуд громад€нства, чи караюча рука закону державного таких перекинчик≥в все одно знайде колись.
¬се, що Ї морально здоровим, працездатним ≥ нац≥ональне чесним з-пом≥ж нашоњ ем≥ірац≥њ,Ч все мусить провадити дальшу невтомну боротьбу за наш≥ нац≥онально-державн≥ ≥деали, за виборенн€ незалежности державноњ нашого народу. ¬ умовинах перебуванн€ на чужин≥, серед р≥зних народ≥в ≥ в р≥зних державах, прац€ наша мусить бути под≥лена на р€д ц≥лком конкретних завдань, орган≥чно зв'€заних: з а) загальною програмою т≥Їњ прац≥, що њњ провадить ур€д; ≥ з б) м≥сцевими можливост€ми даноњ крањни.


ќ–√јЌ≤«ј÷≤я ¬»—“”ѕ≤¬ ѕ≈–≈ƒ —¬≤“ќћ ¬ —ѕ–ј¬≤ ЌјЎ»’ ƒ≈–∆ј¬Ќ»’ ƒќћј√јЌ№

≈м≥ірац≥йн≥ колон≥њ через своњ ком≥тети чи ≥нш≥ екзекутивн≥ органи повинн≥ утримувати т≥сний зв'€зок ≥ пост≥йний контакт з м≥сцевими оф≥ц≥йними представництвами нашого ур€ду. ѕевна акц≥€ його, чи то в справах, дотичних становища ем≥ірац≥њ, чи то в справах, що њх починаЇ ур€д перед другими ур€дами чи €коюсь м≥жнародньою установою провадити, мусить бути ≥ морально, а де треба, ≥ документально орган≥зованим способом п≥дперта. ÷ю методу сп≥впрац≥ громад€нства з ур€дом треба зробити живою, перманентною традиц≥Їю д≥€льности нашоњ активноњ ем≥ірац≥њ. ¬ сьогодн≥шн≥х умовах така сп≥впрац€ особливо буде пожаданою, бо м≥жнародн€ оп≥н≥€ ≥ верховод€чих ур€дових круг≥в, ≥ пол≥тично-громадських угруповань св≥ту повинна мати докази, що справа самост≥йности украњнськоњ держави не Ї персональним домаганн€м окремих ос≥б, а постул€том ц≥лоњ нац≥њ украњнськоњ, вимогою орган≥зованого дл€ ц≥Їњ мети всього народу украњнського. Ќеустанно працюючи в зазначеному напр€мку, ем≥ірац≥€ не маЇ права губити н≥ одного слушного, принаг≥дного випадку до заман≥фестуванн€ своњх нац≥онально-державних постул€т≥в в форм≥ резолюц≥й, спе-ц≥€льних мемор≥€л≥в ≥ делеіуванн€ на в≥дпов≥дн≥ з'њзди м≥жнародн≥ чи коніреси та конференц≥њ представник≥в своњх.
“ой здобуток в наш≥й загальн≥й пран≥ за кордоном, що ми його придбали п≥сл€ прийн€тт€ нас до ћ≥жнароднього “овариства ѕрихильник≥в Ћ≥іи Ќац≥й, маЇ, безумовно, велике значенн€ дл€ поступу нашоњ справи,Ч треба т≥льки дальшою участю нашоњ делеіац≥њ в згаданому “овариств≥ дати докази ц≥нности нашоњ прац≥ в стремл≥нн€х йоіо.


ѕ–ј÷я ¬ ќ –≈ћ»’ ƒ≈–∆ј¬ј’

ј проте не може обмежувати украњнська ем≥ірац≥€ своЇњ прац≥ в напр€мку придбанн€ прихильник≥в нашоњ державноњ незалежности апел€ц≥€ми т≥льки до асоц≥€ц≥й м≥жнародньо-го характеру. Ќе завжди цей шл€х до мети провадить. „асто коротшою дорогою до нењ буде посл≥довно-систематично переведена прац€ в межах даноњ крањни чи певноњ групи держав ≥ придбанн€ серед њњ пол≥тичних та громадських круг≥в певних впливових друз≥в, прихильн≥сть €ких до нашоњ справи, оперта на по≥нформованост≥ в н≥й, може св≥й вплив, але уже б≥льш забезпечений, орган≥зований на м≥жнародньому форум≥ мати.
¬ зв'€зку з цим мусимо шукати соб≥ отаких прихильник≥в в кожн≥й крањн≥, особливу увагу звертаючи на те, щоб в≥дпов≥дна прац€ наша в цьому напр€мку не обмежувалась окремими угрупованн€ми парт≥йними.  оли ми поведемо цю роботу т≥льки серед соц≥€л≥стичних, скажемо, круг≥в, а занедбаЇмо серед демократичних чи консервативних, то на ÷ьому обмеженн≥ сам≥ т≥льки потерпимо. ¬ 1919 роц≥ де€к≥ недалекозор≥ наш≥ пол≥тики гостро нападали на тих наших представник≥в оф≥ц≥€льних, що ширше на справу дивились ≥ не виключали з своњх заход≥в дипломатичних установленн€ зв'€зк≥в з опозиц≥Їю парл€ментарною даноњ крањни, одночасно провад€чи таку ж працю ≥ з ур€довими на той час фракц≥€ми парл€менту. “ак було в ѕариж≥, де на цьому ірунт≥ чимало р≥зних компл≥кац≥й повстало, дуже шк≥дливих дл€ наших усп≥х≥в.
« огл€ду на те, що наша ем≥ірац≥€ не у€вл€Ї та й не може у€вл€ти собою чогось однолитого з погл€ду парт≥йного, найдоц≥льн≥шим було би, коли б вона провадила згадану вище працю в напр€мку установленн€ зв'€зк≥в з сп≥взвучними соб≥ парт≥йними угрупованн€ми даних крањн, скр≥зь прихильник≥в шукаючи.  ожне парт≥йне угрупованн€ нашоњ ем≥грац≥њ, очевид€чки, пересл≥дувати буде при установленн≥ таких зв'€зк≥в ≥ своњ власн≥ парт≥йн≥ завданн€, та кожне з них пам'€тати повинно, що над ними верх мати мус€ть ≥ ц≥л≥ державн≥, загальнонац≥ональн≥, отже, промовчувати њх п≥д час таких зносин, нехтувати ними було би нерозумним ≥ надзвичайно шк≥дливим. ≈вропейськ≥ парт≥йн≥ угрупованн€, в≥д крайн≥х правих почавши ≥ крайн≥ми л≥вими ск≥нчивши, так поважно ставл€тьс€ кожне зокрема до своЇњ держави, так бережуть њњ, так ум≥ють долагоджувати суперечност≥ м≥ж парт≥йними ≥нтересами з одного боку ≥ державними з другого, наст≥льки взагал≥ суть державними по своњй тактиц≥, що наш €кийсь доморощений пол≥тик, €кий би вважав дл€ себе Ђдобрим тономї провадити з ними переговори, поза межами державного, показавс€ б њм недозр≥лим €к з погл€ду державного, так ≥ з погл€ду парт≥йного.
ясною р≥ччю Ї, що ми не використали б ус≥х можливостей, коли б шукали зв'€зк≥в та допомоги т≥льки серед сп≥взвучних пол≥тичних парт≥й ≥ угруповань. ќрган≥зоване житт€ нац≥њ не обмежуЇтьс€ њњ пол≥тичними ≥нтересами, а ви€вл€Їтьс€ на р≥зних д≥льниц€х ≥ в р≥зних галуз€х культурно-осв≥тн≥х, наукових, рел≥г≥йних, профес≥йних, господарчих ≥ вс€ких ≥нших змагань. —кр≥зь воно пропливаЇ орган≥зовано, скр≥зь направл€Їтьс€ асоц≥€ц≥€ми, ≥нтереси €ких та д≥€льн≥сть не Ї чужими, навпаки, дуже близькими ≥ де€ким колам нашого ем≥грац≥йного громад€нства. ќтож ми поширили б меж≥ своЇњ д≥€льности аі≥тац≥йно-≥нформац≥йноњ, €кби ≥ в зазначених галуз€х певну активну працю розпочали.
ƒов≥дуючись з украњнських газет або з наших ур€дових джерел про ту невтомну працю, що њњ провадить наша стара, а все юна душею, заслужена д≥€чка —оф≥€ –усова, ман≥фестуючи на ж≥ночих м≥жнародн≥х конгресах права украњнськоњ ж≥нки, а одночасно ≥ нашу щербату долю нац≥ональну; вичитуючи з тих газет про неперестанну невсипущу працю консула ќренчука, що уперто ≥ не без усп≥ху в мюнхенських кругах провадить л≥н≥ю економ≥чного за≥нтересуванн€ господарчих круг≥в ≈вропи в справах ”крањни; п≥знаючи з тих же самих джерел про енері≥йн≥ виступи украњнських соц≥€л-демократ≥в ћазепи або Ѕезпалка перед м≥жнародн≥ми соц≥€-дстичними конференц≥€ми, звернен≥ проти окупантськоњ та соц≥€л≥стично≥ влади на ”крањн≥,Ч ми т≥льки можемо в≥тати под≥бн≥ заходи наших активних д≥€ч≥в ≥ рад≥ти, що з-пом≥ж ем≥грац≥йних круг≥в нашого громад€нства виробл€Їтьс€ тип д≥€ча Ївропейського іатунку, осв≥ченого, енері≥йного ≥ одночасно патр≥ота своЇњ нац≥њ, €кий починаЇ використовувати дл€ нашоњ державноњ справи в≥дпов≥дн≥ можливост≥ ≥ ситуац≥њ.
ј проте, сл≥д признатись, що таких виступ≥в зареЇструвати зможемо небагато, що ц≥лий р€д принаг≥дних дл€ нас можливостей лежить ще облогами ≥ чекаЇ од нас пильноњ уваги до себе та рухливоњ ≥н≥ц≥€тиви.


ѕ–ј÷я —≈–≈ƒ ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≤’ Ќј” ќ¬»’ ќЅ'™ƒЌјЌ№

«окрема: потреба ≥ можлив≥сть використанн€ дл€ нашоњ справи наукових асоц≥€ц≥й ≥ м≥жнародн≥х ≥ поодиноких крањв з боку наших наукових квал≥ф≥кованих сил стаЇ черговою проблемою ≥ дл€ нашого ур€ду, ≥ дл€ ем≥грац≥њ ц≥лоњ.  оли б наш≥ учен≥-ем≥іранти зм≥цнили свою орган≥зац≥ю профес≥йну ≥ ув≥йшли в зносини з своњми колегами в поодиноких крањнах, то через них вони чимало могли б зробити ≥ дл€ украњнськоњ науки, ≥ дл€ самих себе, ≥ дл€ ц≥лоњ справи украњнськоњ. ѕравда, лише частина наших наукових сил знайшла соб≥ в≥дпов≥дну працю, решта живе в злидн€х страшних ≥ марнуЇ та поне-в≥р€Ї своњ знанн€. ќрган≥зац≥€ наукових д≥€ч≥в ем≥грант≥в буде першим етапом до полагодженн€ њхнього т€жкого становища; за цим етапом одкриваютьс€ можливост≥ ширшого використанн€ ними наукових огнищ ≥ асоц≥€ц≥й м≥жнарод-нього характеру дл€ нашоњ державноњ справи. ≤ тим б≥льше такоњ активноњ ≥н≥ц≥€тиви од наших наукових д≥€ч≥в треба побажати, що серед них Ї люди квал≥ф≥кованого високого знанн€, €к≥ своњми виступами перед м≥жнародн≥ми ареопагами молодоњ украњнськоњ науки не скомпром≥тують. 
”„ј—“№ ¬ ≈¬–ќѕ≈…—№ ≤… ѕ–≈—≤ ≤ ∆”–ЌјЋ≤—“»÷≤

“аким самим незораним облогом, а нав≥ть не розпочатим майже оранкою лежить перед украњнською ем≥грац≥Їю поле Ївропейськоњ журнал≥стики, преси ≥ л≥тератури, ще дуже мало використане украњнськими л≥тераторами. ¬ Ївропейськ≥й прес≥ чимало ≥нформац≥йних зв≥сток надибати можна про украњнськ≥ справи, про заходи ур€ду нашого, про становище ”крањни п≥д окупантською владою, про голод ≥ повстанч≥ рухи на н≥й. ƒосить часто ≥нформац≥њ ц≥ мають правдивий характер, але досить часто друкуютьс€ й неймов≥рн≥ брехн≥, провокац≥њ. «фальшован≥ навмисне вс≥л€кими ворогами нашоњ державноњ справи, в≥домост≥, €к≥ безкритич-но приймаютьс€ Ївропейськими органами преси од ворожих нам телеграфних аіенц≥й ≥ з легкою в≥рою друкуютьс€ там дл€ затуманюванн€ Ївропейського читача.
“а все ж коли б≥жучих хрон≥керських ≥нформац≥й про украњнськ≥ справи не бракуЇ органам Ївропейськоњ преси, то поважних артикул≥в, сов≥сно ≥ ширше опрацьованих розв≥док з обс€гу украњнського ми р≥дко коли можемо в поважн≥ших Ївропейських журналах ≥ газетах надибати. ѕравда, суть певн≥ перепони дл€ Ђзавоюванн€ї цих орган≥в в наших ц≥л€х, а проте й вони не Ї непереможними: при певн≥й енерг≥њ ≥ зручност≥ њх можна подолати ≥ таким чином використати ц≥ велик≥ можливост≥ ≥ джерела впливу на Ївропейську громадську оп≥н≥ю. “а прац€, що њњ ѕровад€ть з усп≥хом дл€ нашоњ справи в швайцарськ≥й прес≥ д. √е, а в ≥тал≥йськ≥й пан≥ Ћиповецька та д. Ўебед≥в, проказують дорогу ≥ дл€ ≥нших наших л≥тератор≥в-ем≥і рант≥в. ≤ коли на цю дорогу щодо польськоњ преси став д. ќ. —ал≥ковський, а щодо румунськоњ преси проф.  . ћац≥Ївич, то треба т≥льки побажати, щоб за њх зразком п≥шли ≥ ≥нш≥ д≥€ч≥ нашого друкованого слова з авторитетними артикулами в визначн≥ших органах окремих крањн, правдивому з'€суванню нашоњ проблеми присв€ченими. ¬ загальному п≥дсумков≥ прац≥ нашоњ ем≥грац≥њ ц€ форма њњ свою питому вагу матиме, а т≥ зв'€зки, що њх окрем≥ наш≥ л≥тератори на цьому ірунт≥ сьогодн≥ зав'€зали б з Ївропейською пресою та журнал≥стикою, корисними були б ≥ надал≥, п≥сл€ того €к украњнська держава ув≥йде чинним фактором до м≥жнародн≥х в≥дносин, а њњ розвиток, придбанн€, культурн≥ та творч≥ шуканн€ потребуватимуть правдивоњ про себе ≥нформац≥њ й серед чужих народ≥в.
Ќе можна не зазначити такого прикрого факту, €к той, що де€к≥ з наших публ≥цист≥в, що так усп≥шно виступали ран≥ш на стор≥нках Ївропейськоњ преси, сьогодн≥ не дають тут знати про себе. ƒо таких належить ƒ. ƒонцов, один з найталановит≥ших см≥ливих публ≥цист≥в та ≥деолог≥в украњнськоњ держав ности, виступи €кого тепер особливо б були на час≥ ≥ безумовно дещо нового, €скравого додали би до осв≥тленн€ нашоњ проблеми перед Ївропейським громад€нством.
“ак само не можна не пожалувати, що наш≥ оф≥ц≥йн≥ дипломати занедбують можливост≥ поширенн€ своЇњ пол≥тичноњ прац≥ серед чужинц≥в ≥ не виступають з ширшими артикулами в поважн≥ших Ївропейських журналах чи газетах на теми украњнського м≥жнарод нього характеру. ÷ього засобу ≥ не цурались, ≥ не цураютьс€ фах≥вц≥ дипломати, а в наш≥ часи ним не раз користувавс€ ѕуанкаре, Ѕенеш, неб≥жчик “аке-≤онеску. « украњнських дипломат≥в його використовували, т≥льки р≥дко, на жаль, ќ. Ўульгин ≥ проф.  . ћац≥Ївич. “аке Ђупередженн€ї, коли воно Ї до згаданоњ форми пол≥тичноњ прац≥ наших представник≥в за кордоном, Ї помилковим, ≥ його сл≥д направити, тим б≥льше, що серед наших дипломат≥в маютьс€ так≥ визначн≥ теоретики нац≥ональноњ проблеми взагал≥, €к ћ. —лавинський та Ѕ. Ѕоч-ковський, €к≥ дещо нового, сол≥дного могли б ≥ Ївропейському громад€нству та науц≥ в ц≥й справ≥ сказати.
ќтже, вс€ наша ем≥ірац≥€ в м≥ру своњх сил повинна знайти соб≥ дорогу до Ївропейського слова друкованого ≥ використати трибуни його дл€ пропаганди, обірунтованн€ ≥ всесторон-нього з'€суванн€ ваги украњнськоњ проблеми, не €ко проблеми, що торкаЇтьс€ одного т≥льки народу нашого, а €к такого питанн€, провол≥канн€м з позитивним вир≥шенн€м €кого  гальмуватись буде справа усталенн€ пол≥тичноњ р≥вноваги ≈вропи, а натом≥сть п≥дживл€тись буде балкан≥зац≥€ њњ, з ус≥ма, що випливають зв≥дси, висновками. 
ќ–√јЌ≤«ј÷≤я Ћ≈ ÷≤… Ќј ” –јѓЌ—№ ≤ “≈ћ»

 ористуючись друкованим словом, не сл≥д забувати в наш≥й ≥нформац≥йн≥й прац≥ ≥ того значенн€, що його маЇ в ÷≥й справ≥ живе слово, мовою зрозум≥лою дл€ чужоземц€ промовлене. ќрган≥зац≥€ публ≥чних лекц≥й, реферат≥в, ширших пов≥домлень повинна до програми нашоњ прац≥, '€к ≥нте-іральна частина њњ, ув≥ходити. ўо ширше розвинемо нашу ƒ≥€льн≥сть в ц≥й галуз≥, тим ширший розголос дамо наш≥й справ≥ серед активних круг≥в Ївропейського громад€нства.
ўо активн≥шу працю в цьому напр€мку розвинемо, тим швидше розв≥Їмо упередженн€ до нашоњ проблеми ≥ тим горлив≥ших Ч чинних прихильник≥в њњ серед чужоземц≥в придбаЇмо). 
Ѕќ–ќ“№Ѕј ѕ–ќ“» Ђ¬≈Ћ» ќѓ ™ƒ»Ќќѓ –ќ—≤ѓї

Ќе будемо ≥гнорувати ваги ≥нформац≥йноњ та апологетичноњ прац≥ в ц≥й справ≥. ≤нертн≥сть Ївропейськоњ пол≥тичноњ думки в де€кому в≥дношенн≥ Ї так м≥цна, а заскорузли-в≥сть Ч нерухлива ≥ нечутлива до життьових лог≥чних аргументац≥й, що в сьогодн≥шн≥х умовинах т≥льки систематичною, посл≥довно переведеною працею на р≥зних, зазначених вище, д≥л€нках зможемо коли не остаточно цю перешкоду подолати, то принаймн≥ ширш≥ виломи в н≥й пробити. ƒоказати Ївропейцев≥ необх≥дн≥сть визнанн€ за украњнською нац≥Їю прав на њњ самост≥йне державне житт€, це значить найщ≥льн≥ше п≥д≥йти до справи фактичного под≥лу колишньоњ московськоњ ≥мпер≥њ, нин≥ сонЇтськоњ Ђфедеративноњї республ≥ки. Ќ≥ факт ≥снуванн€ прибалтицьких держав Ч ‘≥нл€нд≥њ, Ћатв≥њ, ≈стон≥њ, Ћитви,Ч н≥ прилученн€ де€ких земель бувшоњ –ос≥њ до ѕольщ≥ не можуть поважним пол≥тиком розгл€датись за акти тривк≥, що знаменують собою остаточну од≥рван≥сть названих земель од бувшоњ –ос≥њ. ¬с≥ держави, утворен≥ п≥сл€ 1917 року на територ≥њ бувшоњ –ос≥њ, не мають шанс≥в на тривке ≥снуванн€ ≥ будуть завжди загроженими, поки на п≥вдн≥ бувшоњ ≥мпер≥њ не орган≥зуЇтьс€ ≥ в силу не ув≥йде незалежна держава украњнського народу. “≥льки вона одна, €к найсильн≥ша численн≥стю свого населенн€, матер≥€льними ресурсами ≥ м≥л≥тарною в≥дпорн≥-стю, може бути базою, п≥дставою б≥льш-менш незахитного житт€ державних новотвор≥в, з бувшоњ –ос≥њ орган≥зованих. “≥льки повстанн€ ≥ зм≥цненн€ ц≥Їњ держави може фактично вир≥шити долю –ос≥њ ≥ призвести до остаточного та безповоротного под≥лу њњ. ќцю вагу ”крањнськоњ ƒержави в дол≥ нов≥тн≥х прибалтицьких ≥ кавказьких державних формац≥й добре в≥дчувають розумн≥ш≥, реальн≥ пол≥тики њх, не заколисан≥ ≥люз≥€ми сучасносте, €ка, €к показав брутальний досв≥д, пророблений комун≥стичною ћосквою над √руз≥Їю, що була визнана ≥ де-факто ≥ де-юре Ївропейськими державами, розв≥юЇ тимчасов≥ самообмани пол≥тично-державного пор€дку ≥ творить ф≥кц≥њ з'€вищ н≥би реального характеру. Ќе будемо ≥ себе заколисувати ≥люз≥€ми в д≥йсн≥й та незломн≥й реальност≥ акт≥в фактичного чи юридичного визнанн€ згаданих держав з боку ≈вропи ≥ јмерики. ÷≥ акти мають своЇ значенн€ доти, доки московська брутальна сила не розтопче творчоњ прац≥ бувших Ђ≥нородц≥вї ≥ наново не п≥д≥б'Ї п≥д своЇ копито земель з Ђ≥нородчеськимї населенн€м, що од≥рвались од нењ. —под≥ватись допомоги ≥ п≥дтримки цим державам з боку тих держав, що визнали њх,Ч було б даремно. Ѕо, в сут≥ д≥ла, реальний Ївропейський пол≥тик не може не дивитись на ц≥ державн≥ новотвори €к на тимчасов≥, Ђсезоновимиї державами њх називаючи. “им-то й можна по€снити ту зарезервован≥сть, що њњ ви€вл€ють в справ≥ стосунк≥в до них Ђповажн≥ї д≥€ч≥ ≥ представники Ївропейськоњ пол≥тичноњ думки.
јвс≥г≥ц≥њ ≥ гороскопи останньоњ в справах рос≥йськоњ проблеми ще й дос≥ живл€тьс€ давн≥ми джерелами, старими критер≥€ми ≥ засвоЇними ран≥ш оц≥нками величности –ос≥њ. ќд≥юм чи маЇстат ≥мени њњ ще й дос≥ високо квал≥ф≥куЇтьс€ на м≥жнародн≥й пол≥тичн≥й б≥рж≥, принаймн≥ т≥Їю школою дипломат≥в ≥ пол≥тичних д≥€ч≥в, що цин≥чно переход€ть до пор€дку дн€ над надокучливими претенс≥€ми не досить сильних прохач≥в або що не вм≥ють розп≥знати в цих Ђпре-тенс≥€хї неоправданих ≥ Ђпроханн€хї елемент≥в наростаючоњ сили нових фактор≥в м≥жнароднього житт€.
¬ласне, в таких, об'Їктивно кажучи, умовинах перебуваЇ сьогодн≥ наша справа в оп≥н≥њ одпов≥дальних, в≥д €ких залежить р≥шенн€, круг≥в Ївропейськоњ та американськоњ пол≥тичноњ думки. ќптим≥зм в оц≥нц≥ цих умовин був би зайвим ≥ зле св≥дчив би про нашу здатн≥сть ор≥Їнтуватись в складн≥й ситуац≥њ м≥жнародн≥х в≥дносин. ј проте њх зм≥нлив≥сть, що лежить в сам≥й природ≥ њх, њх сейсмограф≥чна чуйн≥сть до зм≥н, що наближаютьс€ в пол≥тичних перегруп≥ровках ≥ комб≥нац≥€х, не даЇ нам права бути ≥ непоправними песим≥стами щодо реальних насл≥дк≥в од наших змагань, на з'€суванн€ ваги нашоњ справи перед Ївропейц€ми направлених. Ќе забуваючи ан≥ на одну мить, що ми знаходимось у стан≥ боротьби, ми повинн≥ реально зважити вагу тих чинник≥в, що нам не спри€ють ≥ за вс€ку ц≥ну, вс€кими г≥дними нас засобами значенн€ њх обезсилити.
ќтже, наперед мусимо рахуватис€ з тим, що, знаход€чи нав≥ть теоретичне признанн€, обірунтован≥сть ≥ справедлив≥сть наших змагань, не так легко знайдемо практичне, реальне п≥дтвердженн€ теоретичноњ чи академ≥чноњ сол≥дар-ности з нами. ћожна з пошаною ставитись до за€ви президента „ехословацькоњ –еспубл≥ки ћасарика про те, що, мовл€в, в≥н ≥ його ур€д будуть розгл€дати однин≥ украњнську проблему нар≥вн≥ з рос≥йською, можна бачити в так≥й за€в≥ показник зм≥ни, що розпочалас€, настроњв серед раф≥нованих Ђмосквоф≥л≥вї, €кими до недавнього часу були чехи, але ц€ за€ва не може нами розгл€датись, €к реальна величина, що переважуЇ на м≥жнародн≥х терезах в певний б≥к становище нашоњ справи. ѕод≥бн≥ за€ви Ч це Ђмузика майбутньогої, що наближаЇтьс€, €ку в≥дчував ≥ ран≥ш других н≥би побачив розумний професор,Ч голова молодоњ слов'€нськоњ держави, прихильник реал≥зму не т≥льки в ф≥лософ≥њ, але й в пол≥тиц≥. јле вона маЇ б≥льш моральну вагу дл€ нас, а не пол≥тичну. ¬она, €к та Ђласт≥вкаї, що весни не робить,Ч по в≥домому присл≥в'ю, а проте все ж весну в≥щуЇ! « огл€ду на сьогодн≥шню груп≥ровку держав ≥ значенн€ в м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ јнгл≥њ ≥ ‘ранц≥њ нам багато залежало б на тому, щоб почути аналог≥чн≥ чи похож≥ за€ви ≥з уст Ћойд-ƒжорджа або ѕуанкаре. Ќа жаль, њх не маЇмо ≥, певно, не почуЇмо доти, доки не проробимо прац≥, що ебов'€зала б њх таку за€ву скласти. ясна р≥ч, що найголовн≥шою працею буде та, €ку на ”крањн≥ своЇю кров'ю, жертвами ≥ уперт≥стю в напр€мку здобутт€ власноњ держави проробить наш народ. јле й ц€ прац€ буде неповною, а може, й не вистачаючою, коли одночасно ми, украњнська ем≥ірац≥€, не переконаЇмо пол≥тичну оп≥н≥ю великих держав, њх пресу, њх громад€нськ≥ круги в тому далтон≥змов≥, що вони його допускаютьс€, спод≥ваючись воскрес≥нн€ колишньоњ могутности великоњ –ос≥њ. ћи повинн≥ доказати, що це помилка, самообман, що до цього ми Ч украњнц≥ Ч разом з ≥ншими колишн≥ми Ђ≥нородц€миї не допустимо ≥ що резервова позиц≥€ великих держав в стосунков≥ до наших державних домагань дорого коштуватиме в першу чергу цим же державам.
ѕровод€чи певну працю в цьому напр€мку, ми повинн≥ скомпром≥тувати ≥дею реставрац≥њ великоњ –ос≥њ, €к ≥дею нереальну, штучну ≥ невиг≥дну дл€ ≈вропи, натом≥сть виставл€ючи пл€н под≥лу њњ, €к найб≥льш доц≥льне розв'€занн€ остогидлоњ, неспок≥йноњ справи, що все тањла в соб≥ погрозу ≥ небезпеку дл€ ≈вропи, що й тепер тањть в соб≥ т≥ ж сам≥ тенденц≥њ.
—права з оц≥Їю компром≥тац≥Їю не Ї така легка, €к дехто думаЇ,Ч отож з тим б≥льшою енерг≥Їю за нењ украњнська ем≥ірац≥€ вз€тись повинна, використовуючи дл€ цього той багатий матер≥€л, €кий ми, зазнавши на соб≥ ≥ таЇмнич≥ ≥н-тенц≥њ, ≥ вс≥ ви€ви московського Ђ€ї, пос≥даЇмо. 
Ѕќ–ќ“№Ѕј ѕ–ќ“» ≤ƒ≈ѓ ‘≈ƒ≈–ј÷≤ѓ

Ќе можемо при ц≥й нагод≥ не пригадати ≥ певного нахилу Ївропейськоњ пол≥тичноњ думки приклонити нас, €к ≥ ≥нш≥ народи бувшоњ –ос≥њ, до федеративного сп≥вжитт€ з нею. ƒехто з Ївропейських пол≥тик≥в гадав, що федеративна реконструкц≥€ –ос≥њ була би найкращим вир≥шенн€м рос≥йськоњ проблеми взагал≥, а одночасно це вир≥шенн€ розв'€зало б нац≥ональн≥ домаганн€ ≥нших народ≥в, що засел€ють бувшу –ос≥ю, в тому числ≥ украњнського. Ќаск≥льки ≥люзорним ≥ поверховим Ї такий погл€д,Ч про це нема чого довго розводити. ѕрактика переведенн€ ≥дењ федерац≥њ –ос≥њ сучасною московською владою найкраще доказуЇ нежиттЇв≥сть цього методу, штучн≥сть ц≥Їњ форми вир≥шенн€ складноњ справи. ј тому украњнська ем≥ірац≥€ в своњй прац≥, щодо критики проект≥в полагодженн€ нац≥онального питанн€ на —ход≥ ≈вропи, не повинна забувати ≥ проекту федеративного, викриваючи його необірунтован≥сть ≥ пол≥тичну та економ≥чну нањвн≥сть. «вичайно, що перш усього вона повинна дати соб≥ раду з власними Ђмосквоф≥ламиї, модерний тип €кого бачимо хоч би в особ≥ ¬. ѕанейка, цього €скравого ≥деолога Ђнепротивленн€ї московському лихов≥ ≥ теор≥њ Ђне тратьте, куме, сили, спускайтесь на дно!ї . 
Ѕќ–ќ“№Ѕј ѕ–ќ“» ќ ”ѕјЌ“—№ ќ√ќ ”–яƒ”

ѕоруч з цими завданн€ми ≥нформац≥йно-аг≥тац≥йноњ прац≥ украњнськоњ ем≥ірац≥њ стоњть також справа чинного проти-д≥ланн€ заходам совЇтськоњ ћоскви ≥ њњ експозитури Ч совЇтськоњ ”крањни. ÷е протид≥ланн€ повинн≥ поставити ми €к одну з найголовн≥ших точок програми д≥€льности нашоњ серед закордонного громад€нства ≥ роз'€зати остаточно ≥люз≥ю можливосте сп≥вроб≥тництва ≈вропи з ними, коли така ≥люз≥€ ще живитьс€ у людей непо≥нформованих та легков≥рних. ѕравда, той туман, т≥ спекул€тивн≥ комб≥нац≥њ, що на них хорували до недавнього часу де€к≥ пролетарськ≥ ≥ торговельно-промислов≥ круги ≈вропи, почав розв≥юватись, ≥ сьогодн≥ н≥ реальний пол≥тик, н≥ купець, н≥ ф≥нансист чужоземець не заколисують себе над≥€ми поважних усп≥х≥в чи реальних €кихось результат≥в од установленн€ зв'€зк≥в з представниками Ђкомун≥стичного царстваї. ‘еноменальне крут≥йство, нахабн≥сть, безсоромна брехн€ большевицьких дипломат≥в ≥ пол≥тик≥в, а, головна р≥ч, з'€сована безрадн≥сть
господарки в совЇтськ≥й ”крањн≥ ≥ –ос≥њ, доти, доки там панують большевики, стали ост≥льки в≥домими й €сними поважним кругам ≈вропи, надто п≥сл€ красномовних дипломатичних ман≥фестац≥й большевицькоњ пол≥тики в √енуњ та √ааз≥, що ледве чи маЇ реальн≥ вигл€ди справа про юридичне визнанн€ совЇтських республ≥к ≥ про уд≥ленн€ њм кредит≥в на економ≥чне в≥дновленн€ Ђзфедерованоњї московськоњ потвори. ≈вропа, зайн€та своњми власними справами або б≥льш дл€ нењ пекучими питанн€ми м≥жнародньоњ пол≥тики, скор≥ше за все буде де€кий час вич≥кувати зак≥нченн€ процесу розкладу, €кий в≥дбуваЇтьс€ на земл€х, що њх івалтом утримують ще п≥д собою большевики. “а мусимо передбачити наближенн€ певного перелому в так≥й, що чогось ще вич≥куЇ, пасивност≥ ≥ з свого боку вс≥х сил та рук прикласти, щоб в≥н скор≥ше наступив. ¬ умовинах нашого перебуванн€ за кордоном св≥й обов'€зок в ц≥й справ≥ тод≥ виконаЇмо, коли допоможемо остаточн≥й компром≥тац≥њ большевицьких експеримент≥в в очах св≥ту. «анадто добре Ђна своњй шкур≥ї знаЇмо ц≥ну ≥ €к≥сть њх, а тому з б≥льшим запасом знанн€ ≥ завз€тт€ можемо це завданн€ виконати. Ѕольшевики не раз ще будуть своњ сили напружувати, щоб задурити голову легков≥рним, ≥ або шантажем, або обманом певн≥ вигоди у них вирвати. ћусимо њхн≥ пл€ни в ц≥й справ≥ на чисту воду виводити ≥ за вс€ку ц≥ну розбивати! 
¬≤ƒЌќЎ≈ЌЌя ƒќ ѕ≈–≈ »Ќ„» ≤¬

Ќас од ц≥Їњ прац≥ не може утримувати факт переходу на б≥к ворога декого з член≥в нашоњ ем≥ірац≥њ.  оли ми пригадаЇмо моральну варт≥сть, пол≥тичну н≥кчемн≥сть, а подекуди ≥ мотиви своЇр≥дного Ђнеоф≥тстваї перекинчик≥в, то переконаЇмось, що те Ђбольшевицьке обр≥зуванн€ї, на €ке вони зважились п≥ддатись, недавнього свого св€того св€тих цураючись та Ђдуючи й плюючиї на нього, по€снюЇтьс€ або пол≥тичною нестал≥стю перекинчик≥в, або њхньою здемора-л≥зован≥стю, до €коњ вони, ≥ серед наших р€д≥в перебуваючи, зрештою нахил мали. ÷е все здеб≥льшого люди, що Ђлегким хл≥бомї або з Ђказенного пирогаї привичку засвоњли харчуватись. ƒоки вони мали добр≥ платн≥ посади в установах ур€дових, доти вони й Ђхарактер витримувалиї.  оли ж њх Ђскоротилиї або за бездарн≥сть чи нев≥дпов≥дн≥сть зв≥льнили, вони де€кий час ще Ђвольними художникамиї перебували, проживаючи Ђзбереженн€ї, в вигодн≥шу валюту заздалег≥дь њх перетворивши, а коли й валюту Ђпросвист≥лиї, то тод≥ з легким серцем в большевицьку  аносу почвалали ≥ в наймити њх пошились.
ясна р≥ч, що й там на них дивл€тьс€ косим оком ≥ т≥льки €к запроданц≥в трактують, здеб≥льшого виплачуючи њм певн≥ Ђквотиї за те т≥льки, щоб вони дальшу розкладову працю серед ем≥ірац≥њ провадили.
Ђ”р€д –аковськогої, €к в≥домо, великого Ђдвижени€ по службеї цим перехрещеним в большевицьку в≥ру перекинчикам не даЇ, може, т≥льки в цьому одному маючи рац≥ю. Ќ≥де ≥ н≥коли н≥ ёда, н≥ донощик, н≥ пол≥тичний пахолок пошани ≥ дов≥р'€ не викликав! Ќе будемо ж ≥ ми жалкувати за ними, тим б≥льше, що не за одним з них Ђв≥рьовка плачеї або карне сл≥дство чекаЇ за державн≥ розтрачен≥ грош≥ чи не в≥дчитан≥ аванси. ѕрикладом ≥ зразком дл€ насл≥дуванн€ не ц≥ здеморал≥зован≥ елементи повинн≥ дл€ нас бути, а те велике мученицьке довготерп≥нн€, €ке народ наш на ”крањн≥ ви€вл€Ї, ≥ та певн≥сть його щодо швидкоњ загибел≥ окупантськоњ влади, про що в≥н через своњх посланц≥в пов≥домл€Ї, ≥ од нас вимагаючи такоњ ж витривалосте та в≥ри в конечну перемогу нашоњ державноњ справи. „исте д≥ло ≥ рук чистих потребуЇ, €к казав колись ƒрагоман≥в, а наш≥ перекинчики, коли вони пол≥тичне чесними захочуть бути, то чистими руками працювати дл€ добра ”крањни, поњхавши туди, не зможуть, а будуть вони або безсило погл€дати на т≥ івалти, розстр≥ли ≥ граб≥жництво господарства нац≥онального, що його по-хижацькому, по-дурному провад€ть большевики, або й сам≥ до ц≥Їњ нечистоњ справи руку прикладатимуть. “а й те ще сл≥д пам'€тати, що такоњ Ђеволюц≥њї в погл€дах наших перекинчик≥в громад€нство украњнське, що п≥д большевиками перебуваЇ, не пошануЇ, а оц≥нить його так само гостро-суворо, а може, й глузливо, €к оц≥нило воно свого часу Ђракетну еволюц≥юї ¬инниченка, коли в≥н попробував поњхати в рол≥ Ђпереконаного комун≥стаї до “роцького ≥ –аковського дл€ того т≥льки, щоби скор≥ше од них утекти, переконавшись в неможливост≥ сп≥впрац≥ з ними.  оли ц€ нањвна подорож ¬инниченка коштувала йому компром≥тац≥њ ≥ загубленн€ кредиту пол≥тичного д≥€ча серед вс≥х поважних круг≥в украњнського громад€нства, то нов≥тн≥ прочани до большевицькоњ  аноси н≥чого, кр≥м презирства ≥ недов≥р'€ до себе, викликати не зум≥ють н≥ там, на ”крањн≥, н≥ тут, на ем≥грац≥њ.
ќт через що не будемо п≥дпадати впливов≥ €вищ деморал≥-зуючого характеру, що, на жаль, трапл€ютьс€ в нашому ем≥ірац≥йному житт≥, а вс≥х сил, обачности ≥ педагог≥чного напруженн€ уживемо на те, щоб атмосферу ≥ умовини цього житт€ морально очистити ≥ орган≥зац≥йно зм≥цнити.
¬иконати це завданн€, €кщо не зовс≥м, то хоч почасти, зможемо тод≥, коли подбаЇмо поважно про те, щоб наше перебуванн€ на чужин≥ напоњти глибоким зм≥стом ≥ продуктивною працею, що одпов≥даЇ вимогам нац≥ональноњ програми буд≥вництва держави.
Ќе забуваючи про цей св≥й обов'€зок перед Ѕатьк≥вщиною, а в м≥ру свого хисту, знанн€ ≥ фаху його виконуючи, ми тим самим поглибимо ≥ загартуЇмо в соб≥ одпорну силу, дл€ переборенн€ розкладових €вищ ем≥грац≥йного житт€, ≥ повернемос€ на ”крањну з певними ц≥нност€ми, потр≥бними дл€ буд≥вництва, повернемось з б≥льшим життьовим досв≥дом ≥ повернемос€ досв≥дчен≥шими, розважн≥шими та практичн≥шими буд≥вничими нашоњ ƒержави. 
”ћ≤…ћќ ЎјЌ”¬ј“» „ј—!

≤ перше, чого на ем≥грац≥њ повинн≥ ми навчитись, це шанувати час ≥ використовувати його не по-дурному, а з користю ≥ дл€ справи ≥ персонально дл€ нас самих.
ћаЇмо од рос≥€н т€жку спадщину: нахил до безконечних, що одурманюють ≥ виснажують, розмов ≥ дискус≥й, що здеб≥льшого повертаютьс€ в пусту балаканину, безпредметне пат€канн€ ≥ безпл≥дне Ђсловоблудиеї. “овариська розмова, поважне обговоренн€ т≥Їњ чи ≥ншоњ теми, обм≥н думок потр≥бн≥ дл€ кожного св≥домого ≥ орган≥зованого громад€нина, але одночасно потр≥бна ≥ жива прац€, чин та д≥€льна, в певн≥ факти обернена, енерг≥€. Ѕез них словесн≥ вправи ≥ беззм≥стовн≥ дискус≥њ повертаютьс€ у своЇр≥дний, непотр≥бний ≥ шк≥дливий спорт, дл€ розумного житт€ абсолютно непридатний. Ѕудемо учитись в Ївропейц≥в, €к з часом соб≥ раду давати та продуктивно його зужитковувати, пам'€таючи, що Ђчас Ч грош≥ї, що ум≥ти мовчати, думати, на самот≥ щось обм≥рковувати часто б≥льше значенн€ маЇ, €к до само-виснаженн€ пат€кати. 
¬»¬„≈ЌЌя ћќ¬» “ќ√ќ Ќј–ќƒ”, —≈–≈ƒ я ќ√ќ ∆»¬≈ћќ

ѕовинн≥ вивчити ми найперше за все мову того народу, серед €кого живемо, дл€ того, щоб: 1) п≥знати його краще ≥ глибше ≥ 2) щоб нас краще, правдив≥ше той народ зрозум≥в ≥ п≥знав. «нанн€ живоњ мови цього народу дасть нам можлив≥сть ув≥йти з ним в т≥сн≥ш≥ повс€кденн≥ зносини, а знанн€ л≥тературноњ мови Ч мови його преси, науки, письменства,Ч уведе нас в обс€г творчих змагань ≥ культурних ≥нтерес≥в його. «авд€ки цьому ми отримаЇмо можлив≥сть глибше, докладн≥ше вивчити житт€ даного народу на р≥зних д≥л€нках ≥ в р≥зних галуз€х, а результатами такого п≥знанн€ покористуватись ≥ дл€ власного вжитку, ≥ дл€ того, щоб дл€ буд≥вництва нашоњ держави њх прикласти.
«доровий розум, певн≥ критер≥њ, з €кими повинн≥ п≥дходити ми до оц≥нки того, що сл≥д позичати, накаже нам необх≥дн≥сть обачности ≥ додержанн€ вимог критицизму в ц≥й справ≥. Ѕезогл€дне, безкритичне перенесенн€ на наш ірунт чужоземних н≥би ц≥нностей може бути часто таким самим шк≥дливим дл€ нашого розвитку, €к ≥ ц≥лковите нехтуванн€ њх або замкненн€ в своњ т≥льки власн≥ меж≥ ≥ здобутки.
 оли будемо керуватись зформульованими вище вимогами, то зум≥Їмо пересадити на наш ірунт найц≥нн≥ш≥ елементи чужоземного знанн€ та досв≥ду ≥ засвоњти њх з добрим пожитком нашому народов≥. «доров≥ щепи не т≥льки в св≥т≥ рослинному, а ≥ в громадському житт≥, науковому, культурно-осв≥тньому та пол≥тичному Ї потр≥бними, а часом необх≥дними дл€ буйного розвитку первотного пн€. 
¬»¬„≈ЌЌя ™¬–ќѕ≈…—№ »’ ћќ¬

—тавл€чи завданн€ вивчити мову того народу, серед €кого ми живемо, повинн≥ одночасно поставити соб≥ за обов'€зкове завданн€ вивчити хоч одну мову з таких: англ≥йську, французьку, н≥мецьку чи ≥тал≥йську. Ќема чого довго спин€тись над доц≥льн≥стю та пожиточн≥стю засвоЇнн€ њх, бо це зрозум≥ло само собою. ƒл€ нас таке засвоЇнн€ Ї просто необх≥дн≥стю з погл€ду культурного, бо одкриЇ нам глибок≥ здоров≥ криниц≥ р≥зноман≥тного знанн€, з €ких ми справд≥ св≥й голод, свою горлив≥сть до науки зможемо Ђздоровою водоюї задовольнити. ћи дос≥ примушен≥ були користуватись дл€ ÷ього здеб≥льшого рос≥йськими джерелами, бо наш≥ власн≥, €к в≥домо, навмисне засипались ≥ притлумлювались.  аламутними, нав≥ть вонючими ≥ нездоровими були ц≥ московськ≥ джерела: на прот€з≥ в≥к≥в ц≥лих отруювались ми ними, засвоюючи нездоровий смор≥д ≥ гнилизну московськоњ аз≥€тчини з њњ рабською покорою або максимал≥стичними тенденц≥€ми. ¬пливом такого примусового ≥ на прот€з≥ в≥к≥в користуванн€ джерелами московськоњ культури можна по€снити не одну хибу, €коњ допустились ми в нашому державному буд≥вництв≥.  оли тепер, п≥сл€ комун≥стичних експеримент≥в, криниц€ московськоњ культури ще б≥льш засмерд≥ла, то нам з тим б≥льшою жагою сл≥д припасти до джерел Ївропейськоњ культури ≥ утолити наш голод знанн€ ≥ науки, що його ми завжди в≥дчували, посилаючи в 17 ≥ 18 в≥ках наших д≥тей до Ївропейських ун≥верситет≥в або власн≥ огнища дл€ розвитку науки створюючи.
«нанн€ головних Ївропейських мов потр≥бне нам не т≥льки дл€ ц≥лей науково-просв≥тн≥х, а ще й дл€ практичних, особливо дл€ комерц≥йних зносин ”крањни з ц≥лим св≥том, що без знанн€ згаданих мов все буде шкутильгати ≥ шкоду дл€ нас же самих завдавати. ¬ умовинах незалежности державноњ ”крањна стане м≥сцем частих в≥дв≥дувань њњ чужоземц€ми, що прињздитимуть до нас почасти дл€ звичайних ц≥лей подорожник≥в, а почасти дл€ того, щоб знайти тут ірунт дл€ певних реальних ≥нтерес≥в. ¬ обох випадках наше Ђбез'€зи-ч≥Її вийде з шкодою дл€ нас. Ќавпаки, знанн€ нами св≥тових мов спри€тиме в майбутньому ≥ тому, що нашу р≥дну украњнську мову уведемо в круг тих мов, знанн€ €коњ буде потр≥бним ≥ необх≥дним чужинцев≥.
ƒорогу в цьому напр€мку повинна показати наша ем≥ірац≥€. 
ѕ–ј÷я Ќјƒ —“¬ќ–≈ЌЌяћ ѕ≈–≈ ЋјƒЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–»

Ќам потр≥бна перекладна л≥тература з р≥зних галуз≥в науки, мистецтва ≥ просв≥ти. ¬ творчих змаганн€х нашого народу п≥дн€тись на вищ≥ щабл≥ культури, зробити себе вартим власноњ держави ≥ чинноњ участи в м≥жнародньому житт≥, наших власних сил, може, й не вистачить на початку дл€ цього. ј проте, коли вз€ти на увагу велике значенн€ в ц≥й справ≥ розумноњ доброњ книжки, взагал≥ друкованого слова, то вже сьогодн≥ украњнськ≥й ем≥ірац≥њ треба думати про те, щоб необмежен≥ потреби народньоњ осв≥ти ≥ науки на цьому пол≥ задовольнити, м≥ж ≥ншим ≥ за допомогою перекладноњ л≥тератури. ќтже, т≥ члени нашоњ ем≥ірац≥њ, що знають €к сл≥д нашу р≥дну мову ≥ .вивчили добре €кусь чужоземну, прислужились би задоволенню згаданих вище потреб, коли б ретельно вз€лись за переклад кращих твор≥в з чужоземних мов. „утт€ краси (з обс€гу красного письменства) чи оц≥нка науковоњ €кости твор≥в п≥дскаже, €к≥ саме з них на нашу мову перекладати. ясна р≥ч, що скал€ тут може бути дуже широкою ≥ р≥зноман≥тною, €к широкими та р≥зноман≥тними суть потреби нашоњ перекладноњ л≥тератури. ќдного т≥льки побажати можна, щоб перекладчики не давали нам л≥тературного мотлоху ≥ не засм≥чували нашого слова друкованого творами маловартими, що на л≥тературну Ђс≥чкуї скидаютьс€. ≤ нехай нас при цьому не спин€Ї в прац≥ те, що наш≥ перекладн≥ зусилл€, може, нев≥домо коли св≥т побачать та друком оголошен≥ будуть. Ќавпаки, хай стимулом в прац≥ буде розум≥нн€ великоњ потреби њњ дл€ добра ≥ розвитку украњнськоњ культури ≥ зрозум≥нн€ великоњ ваги в нагромаджуванн≥ заздалег≥дь тих засоб≥в, за допомогою €ких перетворюЇтьс€ з етнограф≥чного матер≥€лу св≥домий своЇњ вол≥ державний народ. “≥ потенц≥њ, що њх ви€вила наша ≥нтел≥іен-ц≥€ за час-1917Ч1919 рр., особливо в цьому напр€мку, безперечно, були велик≥, а проте, в пор≥вн€нн≥ з колосальн≥стю потреб многом≥льйоновоњ нац≥њ, що до широкого житт€ повстала,Ч незадовольн€юч≥. Ќе можемо не звернути при ц≥й нагод≥ уваги нашоњ ем≥ірац≥њ на ту величезну, принаймн≥ щодо к≥лькости книжок, продукц≥ю, що нею позначаЇтьс€ д≥€льн≥сть рос≥йськоњ ем≥ірац≥њ: мусимо не т≥льки дор≥вн€ти њй, а ще й перевищити в ц≥й справ≥. Ќе може бути оправданн€м тут дл€ нас, що, мовл€в, москал≥ мають ≥ б≥льше фонд≥в видавничих ≥ б≥льше ≥нтел≥гентних сил дл€ писанн€ та видаванн€ книжок.  оли вз€ти на увагу к≥льк≥сть нашоњ ем≥ірац≥њ ≥ на€вн≥сть серед нењ досить поважних л≥тературних сил, то це оправданн€ не матиме ірунту, а видаватиметьс€ т≥льки дл€ Ђоправданн€ злаї ужитим: ≥ з тими силами, що њх маЇмо, могли би на ц≥й д≥л€нц≥ зробити куди б≥льше!
¬ створенн≥ л≥тератури, ≥ попул€рноњ ≥ дл€ задоволенн€ потреб б≥льш осв≥чених круг≥в ≥нтел≥генц≥њ, пол€гаЇ одно ≥з головн≥ших завдань, що його ставить перед украњнською ем≥ірац≥Їю на цей час ц≥ла нац≥€. јдже ж там, на ”крањн≥, окупантська чужа влада все робить дл€ того, щоб украњнська книжкова продукц≥€ була притлумлена, щоб книжка, мовою нашою написана, св≥ту не побачила. ”крањнськ≥ видавництва там ледве-ледве живот≥ють ≥ не можуть розвинути своЇњ д≥€льности через р≥зн≥ заборони ≥ обмеженн€, що њх спец≥€льно дл€ ц≥Їњ мети окупанти московськ≥ вживають. јкадем≥€ наук позбавлена можливосте друком оголосити величезну к≥льк≥сть наукових розв≥док-монограф≥й, що њх наш≥ люди науки в р≥зних ком≥с≥€х та в≥дд≥лах академ≥чних понагро-маджували,Ч знов же ж через зазначен≥ вище причини. —творюючи руњну економ≥чну з нашого краю, окупанти хочуть залишити нам з ”крањни нове Ђдике полеї ≥ в д≥л€нц≥ культурн≥й. ўо вони справу власне так ≥ до цього провад€ть Ч видко хоч би з тенденц≥йноњ д≥€льности оф≥ц≥йних большевицьких видавництв русиф≥кувати наш край шл€хом виданн€ дл€ вжитку украњнськоњ людности московських книжок, а не украњнських.  оли змаганн€ наших культурних сил, що п≥д большевиками перебувають, не можуть витворити опору нов≥й хвил≥ москал≥зац≥њ нашого краю завд€ки р≥зним репрес≥€м ≥ обмеженн€м,Ч то з тим б≥льшою увагою нашаем≥ √рац≥€ поставитись повинна до виконанн€ т≥Їњ прац≥, €ка в сьогодн≥шн≥х обставинах на ”крањн≥ перепроваджена бути не може ≥ в значн≥й своњй частин≥ падаЇ на ем≥ірац≥ю. 
ќ–√јЌ≤«ј÷≤я ѕ–ј÷≤ ¬ —ѕ–ј¬≤ ѕ≈–≈ Ћјƒ≤¬

¬≥дпов≥дн≥ сили њњ, спец≥€льно орган≥зувавшись дл€ ц≥Їњ мети та певну програму д≥€льности опрацювавши, зазначать т≥ галуз≥ письменства ≥ науки, може, нав≥ть ≥ титули твор≥в, переклади €ких з чужоземних мов потр≥бн≥ по-украњнському. ясна р≥ч, що в ц≥й програм≥ найдуть соб≥ належне м≥сце ≥ красне письменство, ≥ прац≥ з обс€гу гуман≥тарних та прикладних наук. “а дл€ того, щоб ц€ перекладна прац€ була продуктивною, позбавленою паралел≥зму ≥ непотр≥бноњ затрати енерг≥њ, треба внести до нењ певн≥ ≥ корективи.  оли опрацюванн€ пл€н≥в того, що саме сл≥д перекладати, належало б авторитетним люд€м чи спец≥€льно орган≥зованим дл€ цього об'Їднанн€м по кожн≥й колон≥њ "окремо, з певним регулюванн€м програми кожноњ з них м≥н≥стром осв≥ти, то одним ≥з головн≥ших коректив≥в дл€ уникненн€ паралел≥зму в перекладн≥й прац≥ було би оголошенн€ в органах нашоњ преси в≥домостей про те, хто саме ≥ над перекладом €коњ чужоземноњ книжки працюЇ. —пец≥€льна рубрика, заведена в ем≥грац≥йних пресових виданн€х ≥ так≥й ≥нформац≥њ присв€чена, не одного од зайвоњ прац≥ утримала б, на ≥нш≥ потр≥бн≥ теми увагу його, €к перекладчика, направивши. 
ѕ–ј÷я Ќјƒ —“¬ќ–≈ЌЌяћ ќ–»√≤ЌјЋ№Ќќѓ Ћ≤“≈–ј“”–»

ясна р≥ч, що перекладами одними не можуть вичерпуватись наш≥ творч≥ змаганн€ в справ≥ створенн€ украњнськоњ книжковоњ лектури. ѕоруч з працею в цьому напр€мку, повинна провадитись напружена робота ≥ в галуз≥ створенн€ власноњ ориг≥нальноњ л≥тератури. –озм≥ри, характер ≥ €к≥сть њњ залежати будуть од €кости та п≥дготовлености науковоњ тих автор≥в, що ми њх маЇмо серед нас. Ќе будемо зменшувати тих потенц≥й, що можемо тут зареЇструвати; занадто часом себе понижуЇмо ≥ понев≥р€Їмо тенденц≥йним нахилом до несм≥ливости та переб≥льшеною оц≥нкою нашоњ, мовл€в би, неп≥дготовлености.  раще подбаЇмо про розвиток тих можливостей, €к≥ пос≥даЇмо, ≥ в реальн≥ чини попробуЇмо з б≥льшою енерг≥Їю њх перетворити.
Ўироким полем стелитьс€ перед нами справа розпочатого вже створенн€ ориг≥нальноњ украњнськоњ л≥тератури в р≥зних галуз€х науки; ј проте, н≥коли не повинн≥ ми забувати про необх≥дн≥сть попул€рних книжок дл€ народу, п≥дручник≥в дл€ наших шк≥л, од нижчих почавши та вищими к≥нчаючи, ≥ в≥дпов≥дноњ лектури дл€ ц≥лей самоосв≥ти ≥ позашк≥льного вихованн€. ѕотреба в так≥й л≥тератур≥ колосальна; вона неймов≥рно зросте, коли впадуть кайдани насильства ≥ обману, €кими поки що тримаЇтьс€ на ”крањн≥ чужинець-окупант. ќт через що в цьому напр€мку треба з особливим напруженн€м працювати тим елементам ем≥грац≥њ, що мають ≥ в≥дпов≥дну п≥дготовку наукову, ≥ хист бути авторами пут€щих п≥дручник≥в та книжок з обс€гу загальноосв≥тньоњ л≥тератури. 
ќѕ–ј÷ё¬јЌЌя “¬ќ–≤¬ ѕ–ќ  –јѓЌ», ƒ≈ ѕ≈–≈Ѕ”¬ј™ћќ

«окрема в сер≥њ книжок, з цього обс€гу, що власне на ем≥грац≥њ можуть бути понаписуван≥, сл≥д згадати про книжки, присв€чен≥ ≥стор≥њ та сучасному становищу тих крањн, де перебуваЇмо. ”мовини перебуванн€ нашого на ем≥грац≥њ, можлив≥сть безпосереднього п≥знанн€ ≥ ознайомленн€ з р≥зними сторонами житт€ даноњ крањни, одночасно з знанн€м мови њњ та л≥тератури народу, що њњ заселюЇ, одкриваЇ можлив≥сть користуванн€ ширшим ≥ р≥зноман≥тн≥шим ма-тер≥€лом дл€ ц≥Їњ мети. ј тому було би дивним ≥ непробаче-ним, коли б ми повернули до себе Ђдодомуї без заготовлених рукопис≥в на згадан≥ теми ≥ не под≥лились там своњми враженн€ми та всеб≥чними знанн€ми в ц≥й справ≥ перед найширшою авдитор≥Їю, €ку у€вл€Ї собою читач ”крањни. Ќе кажучи про попул€рну л≥тературу дл€ народнього чи шк≥льного вжитку, треба мати на уваз≥ ≥ ширш≥ прац≥, чи збиранн€ матер≥€л≥в до них, монограф≥чне опрацьованих та присв€чених р≥зним €вищам громадського, пол≥тичного, економ≥чного, промислового ≥ т. д. житт€ даного народу. ћи так мало знаЇмо, €к соб≥ прав добували ≥нш≥ народи, €к вони живуть тепер, що в≥дпов≥дн≥ ≥нформац≥њ, в форм≥ монограф≥й чи журнальних розв≥док виложен≥, у велик≥й пригод≥ стануть поширенню круга наших в≥домостей та зап≥знаним украњнського читача з чужими крањнами ≥ народами. 
 «Ѕ»–јЌЌя  Ќ»∆ќ , √ј«≈“ ≤ ≤ЌЎ»’ ƒ–” ќ¬јЌ»’ ћј“≈–≤яЋ≤¬ ƒЋя ЌјЎќѓ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ Ѕ≤ЅЋ≤ќ“≈ »

ўе корисн≥шу працю в цьому напр€мку ми перепровадили б, коли б по змоз≥ привезли з собою €кнайб≥льше книжок ≥ ≥нших друкованих матер≥€л≥в на р≥зних мовах, €к подарунок дл€ нашоњ нац≥ональноњ б≥бл≥отеки чи €кихось украњнських наукових ≥нституц≥й. ѕро це заздалег≥дь так само треба думати ≥ кожну зручн≥сть використовувати, щоб цей обов'€зок перед Ѕатьк≥вщиною виконати. ѕривезен≥ книжки не будуть т≥льки збагаченн€м наших книгохранилищ, а не раз стануть до послуги нашим ученим ≥ нашим студентам в њхн≥х чи наукових студ≥€х, чи п≥дготовчих до них вправах. ясна р≥ч, що дл€ виконанн€ цього обов'€зку не треба мати тих п≥дготовчих даних, що ѓх мусить мати автор-ем≥грант дл€ самост≥йного написанн€ книжки. “ут треба т≥льки почутт€ обов'€зку, на €ке здобудетьс€ кожен морально здоровий патр≥от, член нашоњ ем≥грац≥йноњ с≥м'њ!
. ј зокрема було би дуже ц≥нною р≥ччю систематизувати той друкований матер≥€л, €кий знаходимо в чужоземн≥й прес≥ чи л≥тератур≥ в питанн€х, присв€чених украњнськ≥й справ≥. ¬≥дпов≥дн≥ вир≥зки з часопис≥в, статт≥ по журналах ≥ окрем≥ книжки, присв€чен≥ њй,Ч коли њх перевезти на ”крањну та до в≥дпов≥дних науково-публ≥чних ≥нституц≥й передати, неоц≥ниму прислугу дадуть авторам майбутн≥х монограф≥й, розголосов≥ чи ≥стор≥њ нашоњ справи в м≥жнарод-н≥х стосунках присв€чених. ≤ дл€ ≥стор≥њ, ≥ дл€ ближчоњ су-часности матер≥€ли ц≥ мають велику вагу,Ч тим б≥льше про збиранн€ њх треба пам'€тати наш≥й ем≥ірац≥њ. 
ј–’≤¬Ќ≤ ѕќЎ” ”¬јЌЌя 
ћи не використали б всеб≥чно нашого перебуванн€ за кордоном, коли б не вжили в≥дпов≥дних заход≥в дл€ ознайомленн€ з тими матер≥€лами, що маютьс€ в тутешн≥х арх≥вах ≥ б≥бл≥отеках ≥ торкаютьс€ ≥стор≥њ ”крањни. ясна р≥ч, що дл€ такоњ прац≥ треба мати спец≥€льну наукову п≥дготовку ≥ ≥нш≥ в≥дпов≥дн≥ дан≥. ј проте, т≥ наш≥ нев≥льн≥ ем≥гранти, що науковим фахом своњм мають щось сп≥льного з ≥нтересами науки украњнськоњ ≥стор≥њ, мус€ть використати б слушну нагоду дл€ висв≥тленн€ не одного €вища нашоњ минувшости, принаймн≥, €к вона переломл€лась у св≥домост≥ колишн≥х наших сп≥льник≥в, або ворог≥в, або так чи ≥накше за≥нтересованих в наш≥й минул≥й боротьб≥ за державн≥сть м≥жна-родн≥х обсерватор≥в. ѕошукуванн€, пороблен≥ в св≥й час в шведських державних арх≥вах неб≥жчиком ћолчановським, а ¬. Ћипинським в польських арх≥вах, €к в≥домо, дали значн≥ насл≥дки дл€ нашоњ ≥сторичноњ науки ≥ одкрили нов≥ джерела дл€ б≥льш всеб≥чного п≥знанн€ нашоњ минувшини.  оли ≤. Ѕорщах, один з наших сучасних ем≥грант≥в, ≥дучи сл≥дами згаданих вище ≥сторик≥в, використовуЇ тепер своЇ перебуванн€ у ‘ранц≥њ, в≥днаход€чи в тамошн≥х арх≥вах ц≥нн≥ матер≥€ли щодо епохи гетьман≥в Ѕ. ’мельницького ≥ ѕ. ќрлика, то треба т≥льки побажати, щоб ≥ ≥нш≥, п≥дготовлен≥ до таких арх≥вних пошукувань, члени нашоњ ем≥ірац≥њ використали арх≥ви ≥нших крањн дл€ аналог≥чноњ мети. ј ц≥ арх≥ви, €к ви€вилось, та€ть у соб≥ високоњ ваги науков≥ документи ≥ кличуть до себе наших досл≥дник≥в. Ќе будемо ж упускати слушноњ нагоди, щоб ≥з стол≥тн≥х сховищ на денне св≥тло вит€гти те, що нам дос≥ було не в≥домим, а що таке велике значенн€ дл€ нашоњ ≥стор≥њ маЇ! 
 ѕ–ј÷я Ќјƒ «ј—¬ќ™ЌЌяћ Ќј” ќ¬»’ ”ƒќ— ќЌјЋ≈Ќ№

—в≥това наука ≥ п≥д час ¬еликоњ ¬≥йни, ≥ особливо п≥сл€ нењ збагатилась великими здобутками. Ќа р≥зних д≥л€нках њњ ос€гнено ц≥кавих в≥дкрить, пороблено см≥лив≥ досл≥ди, що в≥дкрили нов≥ перспективи, нов≥ можливост≥, використовуванн€ сил матер≥њ природи дл€ потреб чолов≥ка. ≤ украњнському техн≥ков≥, ≥нженеров≥, хем≥ков≥ ≥ агрономов≥ Ї чому повчитись, ўоб своњ знанн€ поглибити ≥ ЂостаннЇї нове слово науки п≥знати. ¬≥дбудова промислового, господарчого житт€ ”крањни вимагаЇ од нас великого напруженн€ сил ≥ творчо-сти, а найб≥льш продуктивне ≥ економне витрачанн€ њх може бути переведене тод≥, коли за допомогою засвоЇних нашими фах≥вц€ми останн≥х наукових досл≥д≥в ≥ метод≥в будемо уникати уживанн€ старих способ≥в ≥ знар€дд€. ѕильн≥ студ≥њ наших фахових сил в зазначеному вище напр€мку будуть реал≥зован≥ п≥сл€ нашого повороту на ”крањну не т≥льки дл€ ц≥лей господарчоњ в≥дбудови њњ, а також ≥ дл€ потреб оборони, нашоњ Ѕатьк≥вщини, а ц€ проблема, з огл€ду на де€к≥ прикмети наших кордон≥в, а також в зв'€зку з новими завданн€ми ≥ методами захисту њх, повинна прит€гти до себе увагу не т≥льки наших в≥йськових круг≥в, але й вс≥х фахових сил нац≥њ. ƒосв≥д ¬еликоњ —в≥товоњ ¬≥йни показав, що стратег≥€, €к вище в≥йськове мистецтво, т≥льки тод≥ може пожиточних насл≥дк≥в ос€гнути, коли широко використовуЇ придбанн€ наукових досл≥д≥в ≥ в≥дкрить. ћ≥льйонна арм≥€ без д≥€льноњ участи в њњ чинних операц≥€х ≥нженера, техн≥ка, хем≥ка, в сьогодн≥шних умовинах в≥йськовоњ боротьби, свого завданн€ виконати не може. ќт через що нам треба вже тепер про справи, зв'€зан≥ з обороною Ѕатьк≥вщини, думати, а фаховим силам ем≥грац≥њ чуйно стежити за розвитком тих наукових досл≥д≥в, що њх можемо дл€ ц≥Їњ мети зужиткувати.  оли ж ми захот≥ли б спинитись над окремими галуз€ми господарчоњ в≥дбудови ”крањни, то тут прийшлос€ б висловити побажанн€, щоб не одна з них не щезла з пол€ нашоњ уваги ≥ щоб уже сьогодн≥ т≥ фахов≥ сили, що ми маЇмо серед нас, опрацювали пл€ни прац≥ в в≥дпов≥дних напр€мках, вз€вши на увагу висловлен≥ вище м≥ркуванн€ про потребу п≥дготовчоњ науковоњ прац≥ в огнищах Ївропейськоњ науки.
* * *
 
™ дв≥ актуальн≥ справи, що вимагають до себе пильноњ уваги з боку нашоњ ем≥ірац≥њ,Ч це справи заоп≥куванн€ нашим ≥нтернованим в≥йськом ≥ студентством. 
«јќѕ≤ ”¬јЌЌя ≤Ќ“≈–Ќќ¬јЌ»ћ»

¬ище вже згадувалось, що наш≥ ≥нтернован≥ во€ки, не дивл€чись на т€жк≥ умовини свого житт€, схоронили в соб≥ велику моральну в≥дпорну силу супроти р≥зних розкладових вплив≥в ≥ готов≥ кожноњ хвилини стати до виконанн€ своњх обов'€зк≥в перед Ѕатьк≥вщиною. “акий настр≥й наших ≥нтернованих великого занепокоЇнн€ завдаЇ ворогам нашоњ дер-жсавности, особливо ж большевикам, ≥ вони вс≥х сил вживають, аби здеморал≥зувати њх та розкласти. « ц≥Їю метою витрачаютьс€ величезн≥ грош≥: закладаютьс€ Ђком'€чейкиї, розповсюджуютьс€ аг≥тац≥йн≥ листки, газети, шир€тьс€ неймов≥рн≥ провокац≥њ; переводитьс€ загалом деструктивна прац€, до розбитт€ нашоњ сили направлена? “а вороги наш≥ не можуть похвалитис€ великими ≥ бажаними дл€ них насл≥дками своЇњ розкладовоњ прац≥. ¬ ц≥лому ≥ командири частин, ≥ козацтво тримаютьс€ непохитно ≥ по-лицарському перенос€ть т€жк≥ умовини свого ≥нтернуванн€. « огл€ду на велику вагу наших ≥нтернованих частин, €к кадр≥в майбутньоњ арм≥њ, так потр≥бноњ дл€ буд≥вництва ”крањнськоњ ƒержави, наше ем≥грац≥йне громад€нство повинно оцю моральну силу ≥нтернованих во€к≥в ще б≥льше зм≥цнити та своЇю увагою до потреб њхн≥х, своЇю оп≥кою над ними њњ поглибити ≥ незламною зробити. ≤нтернован≥ повинн≥ знати ту велику в≥дпов≥дальн≥сть, що њњ вони понесуть перед Ѕатьк≥вщиною, коли заломл€тьс€-захитаютьс€, а в≥дпов≥дн≥ групи ем≥грац≥йного громад€нства не повинн≥ забувати, що њх байдуж≥сть до дол≥ ≥нтернованих ≥ до т≥Їњ рол≥, що њњ ц≥ мають виконати в буд≥вництв≥ держави нашоњ, буде р≥вною, коли не б≥льшою, в злочинност≥ своњй.
Ќашим ≥нтернованим потр≥бна ≥ матер≥€льна ≥ моральна п≥дтримка. ‘орми останньоњ можуть бути р≥зноман≥тними:
матер≥€льна допомога, постачанн€ книжок, газет дл€ б≥бл≥отек ≥нтернованих, шк≥льного приладд€ дл€ осв≥тн≥х ≥ спортивних вправ њх, читанн€ лекц≥й, реферат≥в тощо,Ч аби т≥льки була охота до цього ≥ активна любов до брат≥в наших, що ст≥льки крови, прац≥ ≥ жертв поклали дл€ нашоњ св€тоњ справи ≥ що мають ще покласти њх в майбутньому дл€ добра нашоњ Ѕатьк≥вщини! “а т≥льки коли беремось до ц≥Їњ справи, то мусимо пам'€тати њњ державну вагу ≥ уникати в заоп≥ку-ванн≥ потребами ≥нтернованих парт≥йноњ чи €коњсь спец≥€ль-ноњ тенденц≥њ. ¬≥йсько не може бути знар€дд€м певноњ парт≥њ чи угрупованн€; воно Ї здобутком ц≥лоњ нац≥њ, ц≥лоњ держави, знар€дд€м “≥ ≥ чинником державного буд≥вництва. ќцю рису в державн≥й рол≥ в≥йська ≥ на ем≥ірац≥њ ми повинн≥ виплекати перш усього в. своњй св≥домост≥, щоб пот≥м, п≥сл€ повороту на ”крањну, ще б≥льш ≥дею цю ц≥лому народов≥ нашому прищепити.
ќтже, заоп≥ковуючись потребами нашого в≥йська в умовинах ≥нтернуванн€, ми не маЇмо права керуватис€ в ц≥й справ≥ парт≥йними мотивами, а т≥льки державн≥ завданн€ понад усе повинн≥ поставити. “ой, хто такоњ вимоги не додержував би, показав би свою нерозвинен≥сть державну ≥ зам≥сть добра шкоду б загальн≥й справ≥ завдавав! ’оч би нав≥ть удавав при цьому Ђвовка в овеч≥й шкур≥ї,Ч все одно його розп≥знають ≥ на чисту воду нечисту працю виведуть! «доровий ≥нстинкт державности, що його не раз уже ви€вл€ло наше в≥йсько, поможе йому на майбутнЇ по-державному ор≥Їнтуватись в облудливих заходах парт≥йноњ тенденц≥йности або, ще г≥рш, персональних амб≥ц≥й, хоч би в гру ув≥ходили ≥ певн≥ Ђавторитетиї чи зловживанн€ ними, €к≥ в таких випадках фатально св≥й Ђвпливї ≥ переб≥льшене ними самими Ђзначенн€ї губл€ть.
«робити з нашого во€ка фанатика украњнськоњ державности, але св≥домого, осв≥ченого,Ч ось що повинно бути завданн€м не лише √оловноњ  оманди нашоњ, але й ц≥лого громад€нства, €ке в м≥ру сил своњх згадан≥й команд≥ повинно в цьому напр€мку спри€ти ≥ допомагати. 
«јќѕ≤ ”¬јЌЌя —“”ƒ≈Ќ“јћ»

ѕод≥бно до ≥нтернованих во€к≥в ≥ наше студентство заховало в соб≥ моральну силу перед р≥зними розкладовими впливами. ¬оно в≥дчуло той обов'€зок, що на нього Ѕатьк≥вщина в цей момент поклала ≥ ретельно за науку вз€лось, щоб використати примусове своЇ перебуванн€ за кордоном з найб≥льшою користю дл€ нац≥ональноњ справи. ÷ей напр€м ≥ настр≥й серед нашого студентства не можна не прив≥тати:
в≥н св≥дчить про зрозум≥нн€ ним ≥ сучасного моменту в дол≥ нашоњ державности ≥ тих завдань, €к≥ спец≥€льно ставить перед ними програма буд≥вництва украњнськоњ державности. ј програма ц€ вимагаЇ великоњ к≥лькости св≥домих, ≥нтел≥гентних ≥ працездатних буд≥вничих, м≥ж ≥ншим, ≥ науково п≥дготовлених до творчоњ державноњ прац≥. —тановище науки на ”крањн≥ взагал≥, а шк≥льно-наукових огнищ њњ зокрема, ось уже к≥лька рок≥в Ї загроженим, бо большевицька система ≥ на них свою руйнуючу руку поклала, завдавши великий удар сам≥й можливост≥ функц≥онуванн€ ун≥верситет≥в, ≥нститут≥в, г≥мназ≥й тощо. ѕочасти завд€ки цьому спец≥€ль-ному Ђпопечениюї большевицькоњ влади над долею нашоњ науки, а почасти завд€ки ем≥ірац≥њ з ”крањни за кордон значноњ к≥лькости њњ наукових сил, умовини розвитку там науки пог≥ршали, а одночасно пог≥ршали ≥ можливост≥ нормального навчанн€ нашоњ молод≥ в г≥мназ≥€х, ун≥верситетах, ≥нститутах тощо.  оли все оце вз€ти на увагу, то матимемо певн≥ браки, недостач≥, надщерби ≥ щодо к≥лькости, ≥ щодо €кости тих молодих д≥€ч≥в, що њх за цей час московськоњ окупац≥њ видадуть наш≥ вищ≥ та середн≥ школи. ≤ ц≥ браки та д≥ри знов же ж повинна в м≥ру сил своњх заповнити ем≥ √рац≥€, власне, молодш≥ елементи њњ. «а вс€ку ц≥ну студентство мусить ≥ти до чужоземних ун≥верситет≥в, пол≥техн≥к ≥ спец≥€ль-них академ≥й, щоб пройти систематичний курс наук ≥ повернути иа ”крањну п≥дготовленими до т≥Їњ рол≥, €ка њх там чекаЇ.
—тарш≥ елементи нашоњ ем≥ірац≥њ повинн≥ в ц≥й справ≥ €кнайб≥льшу допомогу й матер≥€льну й моральну подати молодшим, а останн≥ мус€ть дати соб≥ зв≥т в тому великому обов'€зку, що на них падаЇ в цей переломовий пер≥од нашоњ ≥стор≥њ, ≥ не га€ти часу дл€ всеб≥чноњ п≥дготовки до виконанн€ обов'€зку.
—права навчанн€ нашоњ студентськоњ молод≥ за кордоном ост≥льки широка, що вимагала би спец≥€льних, ширше уло-жених м≥ркувань. “ут можна обмежитись т≥льки побажанн€м, зверненим до студентства: уч≥тьс€, не гайте часу! ¬≥зьм≥ть з закордонних огнищ науки €кнайб≥льше, перетвор≥ть засвоЇне ≥ набуте €кнайглибше! ѕам'€тайте, що ви в≥дновл€Їте давню ≥ св≥тлу традиц≥ю 16Ч17 вв. нашоњ ≥стор≥њ _ безпосереднього контакту ”крањни з культурними крањнами на ірунт≥ науки ≥ осв≥ти, а тому додавайте до в≥дновленоњ традиц≥њ ≥ ентуз≥€зму молодечого, ≥ нашоњ нац≥ональноњ упертости, щоб створити симб≥озу емоц≥њ ≥ розумовоњ прац≥, €ка може видати прекрасн≥ ≥ пожиточн≥ насл≥дки. ƒл€ молодоњ держави нашоњ потр≥бен ≥нженер ≥ аіроном, педагог-навчитель ≥ л≥кар, досл≥дувач з обс€гу гуман≥тарних наук ≥ прац≥вник в д≥льниц≥ прикладного знанн€,Ч скр≥зь чекаЇ величезне поле прац≥. 
ѕ–ј÷я —≈–≈ƒ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ»’ ћ≈ЌЎќ—“≈… Ч ≈ћ≤√–јЌ“≤¬ « ” –јѓЌ»

—тавл€чи перед собою завданн€ аі≥тац≥йно-≥нформац≥йн≥ про наш≥ державн≥ змаганн€ серед чужинц≥в, перепроваджуючи певну працю над собою дл€ здобутт€ осв≥ти ≥ громадського досв≥ду в ц≥л€х найдоц≥льн≥шоњ участи нашоњ в буд≥вництв≥ ”крањнськоњ ƒержави, наша ем≥ірац≥€ повинна не забути ще про одне завданн€ великоњ державноњ ваги. ћаЇмо на уваз≥ перебуванн€ за кордоном численноњ ем≥ірац≥њ, що територ≥€льно Ї украњнською, а належить до нац≥ональних меншостей населенн€ ”крањни. —еред цих круг≥в ем≥ірац≥њ певн≥ елементи живуть ще старими погл€дами та над≥€ми на Їдину –ос≥ю, гадаючи, що украњнська справа не може бути розв'€зана в т≥й форм≥ незалежноњ ”крањнськоњ ƒержави, за €ку ми обстоюЇмо та за €ку ст≥льки жертв поклали. «гадан≥ елементи часом нав≥ть ворожу аг≥тац≥ю серед чужинц≥в проти наших змагань провад€ть, гадаючи, що таке поводженн€ може безкарно дл€ них минути.  оли д≥€льн≥сть одних з ц≥Їњ групи по€снити можна егоњзмом, що часом добре оплачуЇтьс€ з принцип≥€льно ворожих нам к≥л (хоч би авантурника ћоркотуна пригадаЇмо), то негативна позиц≥€ ≥нших знаходить своЇ зрозум≥нн€ просто в ≥зольованост≥ њхн≥й в≥д нашого орган≥зованого житт€ та в нехтуванн≥ з нашого боку т≥Їњ уваги, €ку ми повинн≥ ц≥й груп≥ присв€тити. «авданн€ украњнськоњ ем≥ірац≥њ в стосунков≥ до них пол€гатиме в тому, аби повернулись вони на ”крањну не €вними чи тайними ворогами нашоњ державности, а дер-жавно п≥дпор€дкованими та чесними громад€нами ”крањнськоњ ƒержави. ≤нтереси державноњ педагог≥ки цього вимагають од нас, незалежно од ≥нших мотив≥в, ще й через те, що з-пом≥ж ц≥Їњ групи ем≥грант≥в Ї чимало р≥зних фахових сил, €к-от: ≥нженер≥в, техн≥к≥в, промисловц≥в-фабрикант≥в, ф≥нансист≥в тощо, участь €ких у державн≥й буд≥внич≥й прац≥ була би корисною не т≥льки там, на ”крањн≥, а вже й тут, на ем≥ірац≥њ,Ч в т≥й п≥дготовч≥й прац≥, €ку ем≥гранти дл€ повороту на ”крањну повинн≥ провадити. ƒодержуючи певного такту, ми могли би ближче до них поставитись, а дал≥ вт€гти њх в круг наших пл€н≥в, ≥нтерес≥в державних ≥ вже тут повол≥ зробити њх чинними в переведенн≥ т≥Їњ програми прац≥, €ку накреслено вище ≥ €ку за њхньою участю можна би було де в чому поширити. «авданн€ це не Ї непо-боримим дл€ нас Ч отже, ≥ його треба на уваз≥ мати в загальн≥й програм≥ нашоњ д≥€льности на ем≥ірац≥њ. ясна р≥ч, що п≥дн€тись реал≥зац≥њ цього завданнн€ повинн≥ т≥ особи чи угрупованн€ наш≥, €к≥ мають б≥льше сп≥взвучних точок ≥ ≥нтерес≥в з названими групами територ≥€льно украњнськоњ ем≥ірац≥њ, а тому скор≥ше знайдуть сп≥льну мову дл€ установленн€ зв'€зк≥в з ними.
Ќе виключеною була би можлив≥сть, п≥сл€ доконанн€ в≥дпов≥дноњ прац≥ в стосунков≥ хоча би до окремих ос≥б чи угруповань з ц≥Їњ категор≥њ, практичноњ участи њх в де€ких справах нев≥дкладноњ ваги. 
¬»ƒј¬Ќ»÷“¬ќ  Ќ»∆ќ 

ќдн≥Їю з таких справ Ї орган≥зац≥€ виданн€ украњнських книжок. ѕравда, дещо в ц≥й справ≥ провадитьс€ нашими видавництвами, що не припинили своЇњ д≥€льности за кордоном, а в м≥ру сил своњх п≥дживл€ють њњ. ј проте, сказати треба, що в ц≥лому њњ не можна не визнати малозадоволь-н€ючою наш≥ потреби в своњй книжц≥. “а воно й не дивно:
наш≥ видавництва не мають великих оборотних кап≥тал≥в дл€ ширшого розвитку своњх видавничих операц≥й; коли ж уз€ти на увагу, що значний в≥дсоток накладу вони повинн≥ тримати на складах до л≥пших час≥в, бо ринок збуту виданих книжок через валютов≥ р≥жниц≥ та обмеженн€ в перетран-спортовц≥ њх на ”крањну Ї дуже звуженим, то зрозум≥лою стане та мл€в≥сть, €ку треба признати загалом за видавничим рухом нашим на ем≥ірац≥њ. ≈нерг≥€ окремих людей, €к проф. ќг≥Їнко (видавництво Ђ”крањнська јвтокефальна ÷еркваї) або ™. ¬ировий (Ђ атеринославське ¬идавництвої) , часом переборюЇ труднощ≥ ≥ даЇ доказ, що й з малими грошовими засобами можна велике д≥ло провадити ≥ значних насл≥дк≥в ос€гти, а проте, ц≥ приклади небагато мають насл≥дуванн€. “им часом потреба виданн€ украњнських книжок, €к зазначалось ран≥ш, набуваЇ значенн€ державноњ загальнонац≥ональноњ проблеми, ≥ може бути в цьому маштаб≥ доконана т≥льки тод≥, коли ем≥ірац≥€ дасть соб≥ €сний зв≥т в тих насл≥дках, що з сучасного становища видавничоњ справи випливають. « огл€ду на це,Ч прит€гненн€ до ц≥Їњ справи уваги заможн≥ших круг≥в Ђф≥нансовоњї, мовл€в би, ем≥ірац≥њ, може в≥дкрити дл€ нењ певн≥ можливост≥ реал≥зац≥њ своњх кап≥тал≥в дл€ справи з комерц≥йного боку певноњ, але щодо зиск≥в, то пристосованоњ до повороту на ”крањну. ¬ кожному раз≥, певн≥ пошукуванн€ ≥ енерг≥€ в цьому напр€мку повинн≥ бути пророблен≥ принаймн≥ окремими рухливими одиниц€ми нашого громад€нства, ≥ не можна думати, що передчасний песим≥зм тут був би оправданий.
ќчевид€чки, що не можна т≥льки на цих можливост€х будувати програму видавничоњ д≥€льности. «гаданий вище приклад усп≥шних зусиль окремих ос≥б, що з самопосв€тою незначними засобами ум≥ють значних насл≥дк≥в доходити, може бути за вказ≥вку ≥ дл€ прац≥ ≥нших наших прихильник≥в та роб≥тник≥в на пол≥ видавничоњ д≥€льности. «розум≥нн€ ваги ц≥Їњ справи, почутт€ обов'€зку перед Ѕатьк≥вщиною, ≥н≥ц≥€тива рухлива п≥дскаже певним кругам нашоњ ем≥ірац≥њ т≥ техн≥чно-орган≥зац≥йн≥ засоби, за допомогою €ких можна видавничий рух оживити ≥ таким чином одну з великих потреб нашоњ нац≥ональноњ програми коли не ц≥лковито задовольнити, то хоч принаймн≥ дещо значн≥шого в ц≥й справ≥ зробити.
* * *
 
ќрган≥зац≥€ справи видавництва книжок Ї ост≥льки справою великоњ ваги, що центральн≥ ≥ м≥сцев≥ об'Їднанн€ нашого ем≥грац≥йного громад€нства повинн≥ б спец≥€льний податок на своњх член≥в покласти ≥ обов'€зати њх до виконанн€ цього обов'€зку. ѕравда, живемо ми в страшних злидн€х, не маючи часом засоб≥в матер≥€льних дл€ задоволенн€ елементарних життьових потреб. “а проте, ≥ в таких умовинах перебуваючи, колективними зусилл€ми зможемо певних, ц≥лком реальних насл≥дк≥в дос€гти. ¬ наших таборах дл€ ≥нтернованих в цьому напр€мку зроблено чимало ц≥нного. Ќехай же приклад наших во€к≥в пот€гне за собою здорове насл≥дуванн€ ≥ серед ≥нших груп нашоњ ем≥ірац≥њ, що в кращих умовинах житт€ перебувають! ј найпаче треба звернути увагу на тих член≥в украњнськоњ ем≥ірац≥њ, що зум≥ли ор≥Їнтуватись в обставинах перебуванн€ на чужин≥ ≥ нав≥ть зручно приспособитись до них. ƒехто з таких Ђамерикан≥зованихї ем≥грант≥в, ≥ не њдучи в крањну дол€р≥в, досить добрий зароб≥ток дл€ себе знайшов, з €кого не т≥льки на прожитт€ вистачаЇ, а ще й лишки велик≥ залишаютьс€. ™ окрем≥ особи, що кинулись у вир спекул€ц≥њ, ком≥с≥йних операц≥й тощо ≥ Ђгруб≥ грош≥ї на цьому заробили, не перестають ≥ дал≥ на чужоземному пол≥ Ђкомерц≥йний ген≥йї нашоњ нац≥њ ви€вл€ти. √ромад€нською оп≥н≥Їю, моральною прес≥Їю можна поставити таких людей в умовини, серед €ких виконанн€ ними податку на потреби орган≥зованого житт€ нашоњ ем≥ірац≥њ взагал≥, а на видавничу д≥€льн≥сть њњ зокрема, буде дл€ них актом обов'€зковим, само собою зрозум≥лим, а нехтуванн€ ним Ч пот€гло б неприЇмн≥, небажан≥ дл€ них насл≥дки. ѕ≥д загрозою громад€нського суду чи бойкоту, в раз≥ неп≥дпор€дкуванн€ обов'€зуючим постановам ем≥і-рац≥йних об'Їднань чи њх екзекутив,Ч так≥ заможн≥ш≥ особи примушен≥ будуть думати не т≥льки про своњ власн≥ грошов≥ ≥нтереси, а й про виконанн€ обов'€зк≥в своњх перед Ѕатьк≥вщиною. 
«ј’ќƒ» Ѕ≤Ћя ¬Ћј—Ќќѓ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ ≈ћ≤√–ј÷≤…Ќќ√ќ √–ќћјƒяЌ—“¬ј

ясна р≥ч, що вс≥ завданн€, €к≥ сто€ть перед украњнською ем≥грац≥Їю в прац≥ њњ за кордоном дл€ добра Ѕатьк≥вщини, можуть бути усп≥шно доконан≥ тод≥, коли ми будемо орган≥зовану, а не розпорошену ем≥грантську масу з себе у€вл€ти. Ќе можна сказати, щоб ми не мали такоњ орган≥зац≥њ. ≈м≥грантськ≥ наш≥ колон≥њ, що ≥снують в р≥зних державах, мають своњ ком≥тети, ради ≥ ≥нш≥ екзекутиви, за допомогою котрих нормують своЇ житт€ ≥ почувають себе б≥льш-менш не розбитими на чужин≥. ƒе€к≥ ем≥грантськ≥ об'Їднанн€, €к-от Ќац≥ональний —оюз або “овариство ѕрихильник≥в Ћ≥ги Ќац≥й, —п≥лка ”крањнських ≤нвал≥д≥в ≥ —оюз ”крањнських ∆≥нок, ви€вл€ють ширшу д≥€льн≥сть ≥ чимало корисного зробили серед сп≥взвучних угруповань м≥жнароднього характеру дл€ нашоњ справи. ƒе€к≥ м≥сцев≥ ем≥грац≥йн≥ об'Їднанн€, €к-от в „ех≥њ, ѕольщ≥ ≥ Ќ≥меччин≥, зум≥ли ви€вити активну ≥н≥ц≥€тиву в справ≥ прим≥щенн€ нашоњ молод≥ до м≥сцевих вищих шк≥л ≥ спромоглис€ д≥стати дл€ ц≥Їњ справи грошов≥ засоби. ¬ „ех≥њ дос€гнено нав≥ть згоди ур€ду на орган≥зац≥ю ”крањнськоњ јгроном≥чноњ јкадем≥њ в ѕодЇбра-дах, €ка й почала функц≥онувати з половини 1922 року, давши можлив≥сть побирати фахову науку б≥льше €к 300 студентам з нашоњ ем≥грац≥йноњ молод≥. ”крањнський ÷ентральний  ом≥тет в ѕольщ≥ розпочав енерг≥йн≥ заходи в справ≥ орган≥зац≥њ курс≥в украњнознавства дл€ тих наших студент≥в, що побирають науку в польських вищих школах ¬аршави. ¬се це факти позитивного характеру, €к≥ т≥льки прив≥тати треба. ј проте, поруч з такими фактами в житт≥ наших ем≥грац≥йних колон≥й маютьс€ ≥ так≥, що не в≥дпов≥дають ≥нтересам здорового сп≥вжитт€ та незакаламученоњ атмосфери. Ќе одно, дл€ прикладу кажучи, з д≥€льности ”крањнського ѕразького  ом≥тету сл≥д направити та з ужитку вивести. ¬тручанн€ др≥б'€зкове декого з екзекутиви згаданого ком≥тету в керуванн€ јкадем≥Їю јгроном≥чною закаламучуЇ ту атмосферу, €ка створилась б≥л€ ц≥Їњ корисноњ ≥ ц≥нноњ справи, а тому, коли так≥ факти мають м≥сце, то њх громадською дорогою треба усунути. Ќе завжди п≥д плащиком Ђбезпарт≥йностиї та Ђапол≥тичностиї справд≥ та€тьс€ об'Їктивн≥сть ≥ толерантн≥сть. Ќе зовс≥м в≥дпов≥даЇ вимогам ÷им, напр., орган ѕразького  ом≥тету ЂЌова ”крањнаї, що фактично в значн≥й м≥р≥ в≥дбиваЇ на соб≥ ≥деолог≥ю та тактику певного украњнського угрупованн€, представники €кого в≥дограють активну ролю ≥ в екзекутив≥ ком≥тету,! в редакц≥њ згаданого органу. Ќ≥чого не можна мати проти видавничоњ д≥€льности окремих пол≥тичних парт≥й чи угруповань. ¬они потр≥бн≥ ≥ мають певну ц≥нн≥сть, €к ви€в њхньоњ д≥йсноњ сили ≥ життЇздатности, €к показник тих творчих фермент≥в, р≥з-нородн≥сть €ких т≥льки збагачуЇ житт€ нац≥њ взагал≥, а ем≥грац≥њ њњ зокрема. ƒл€ ≥люстрац≥њ пригадаймо хоч би виданн€ Ђ—оц≥€л≥стичноњ ƒумкиї (органу ”. —.-ƒ. ѕ.) заходами украњнських соц≥€л-демократ≥в або видань Ђ—оюзу ”крањнськоњ ƒержавностиї (Ђѕроект  онституц≥њ ”крањнськоњ ƒержавиї або ц≥нний Ђ≈коном≥чний «б≥рникї). ј проте, прикре враженн€ справл€ють т≥ об'€ви житт€ громадського даноњ ем≥грац≥йноњ колон≥њ, де люди, користуючись техн≥чними спри€тливими умовинами, надуживають њх, не той характер надаючи цим об'€вам, що њх в д≥йсност≥ дана наша колон≥€ маЇ.
Ѕ≥льш пл€ново переведена орган≥зац≥€ ем≥ірац≥йних сил, розташованих в дан≥й крањн≥, безумовно внесе корективи в дотепер≥шн≥ хиби орган≥зац≥њ ем≥грац≥њ ≥ полагодить чи усуне не одну дисгармон≥ю њњ житт€ та д≥€льности. як ≥деальне завданн€ дл€ своЇњ прац≥ кожна ем≥грац≥йна колон≥€ повинна поставити соб≥: а) точний п≥драхунок своњх член≥в ≥ б) установленн€ пост≥йного зв'€зку з ними. ѕри ос€гненн≥ цих умовин екзекутивн≥ органи з меншою затратою сил зум≥ють перевести спец≥€льн≥ практичн≥ завданн€ в справ≥: а) ф≥лантроп≥чно-громадськоњ допомоги незабезпеченим своњм членам; б) п≥дшукуванн€ њм зароб≥тку; в) уд≥ленн€ њм медичноњ допомоги ≥ допомоги дл€ перењзд≥в з одн≥Їњ крањни до другоњ, коли це потр≥бно; г) уд≥ленн€ њм своЇчасно ≥нформац≥њ про загальноукрањнськ≥ справи або про справи, що торкаютьс€ житт€ даноњ ем≥грац≥йноњ колон≥њ, ≥ т. д. ясна р≥ч, що м≥цн≥ша орган≥зац≥€ ем≥грац≥њ вплине на п≥днесенн€ моральноњ €кости њњ ≥ створить серед нењ здорову атмосферу, в €к≥й легше ≥ з б≥льшими позитивними насл≥дками можна буде переводити вс≥ т≥ в≥дпов≥дальн≥ обов'€зки, що, €к частина загальноњ програми нашого державного буд≥вництва, покладаютьс€ украњнською нац≥Їю на ем≥грац≥йн≥ њњ об'Їднанн€, що њх в загальних рисах зформульовано було вище.
ѕри умовинах контактного зв'€зку м≥ж екзекутивами окремих ем≥ірац≥йних центр≥в можна дос€гти ≥ б≥льшоњ Їдности в д≥€льност≥ ус≥Їњ ем≥грац≥њ та максимального напруженн€ ц≥Їњ д≥€льности по зазначених ран≥ше напр€мках. «авданн€м ур€ду буде надати ц≥й д≥€льност≥ €сний державний характер, але умовини, необх≥дн≥ дл€ цього, пол€гають перш за все в усталенн≥ орган≥зац≥йних п≥дстав ем≥грац≥йного житт€. ќтож до цих точок ≥ повинна увага морально здорових елемент≥в ем≥грац≥њ бути направлена. Ќа щаст€ Ч з≥псут≥, державне недисципл≥нован≥ елементи у€вл€ють собою пор≥внюючи незначний в≥дсоток нашого громад€нства, а через це йому легше соб≥ раду дати з тим угрупованн€м чи особами, що своЇю неп≥дпор€дкован≥стю, хворою амб≥ц≥Їю ≥ п≥дозр≥лою тенденц≥Їю закаламучують €сн≥ ц≥л≥ ем≥ірац≥йних завдань.
“ак зван≥ Ђавантуриї, €ких п≥д≥ймалис€ р≥зн≥ пройдисв≥ти на ем≥ірац≥њ або ЂневмЇн€Їм≥ї пол≥тичне особи з метою внести зам≥шанн€ в наше житт€ або п≥дкопати провокац≥йними засобами повагу до здобутих нами державних ц≥нностей, не дивл€чись на певну енерг≥ю з боку цих ос≥б, знаходили швидко оп≥р з боку б≥льшости нашоњ ем≥ірац≥њ ≥ суворий осуд дл€ себе. ћожна бути певним, що, при б≥льшому ступен≥ орган≥зованости њњ, повторенн€ таких €вищ буде неможливим, а коли б хтось ≥ пробував њх в≥дновити, то швидко переконавс€ б в недоц≥льност≥ под≥бних заход≥в.
 
* * *
 
¬исловленими вище увагами не можна звичайно вичерпати вс≥х завдань, що сто€ть перед нашою ем≥грац≥Їю. “а автор ≥ не ставив соб≥ ун≥версальноњ мети в ц≥й справ≥, поминувши св≥домо де€к≥ моменти великоњ ваги, €к-от установленн€ зв'€зк≥в з ”крањною та техн≥чно-орган≥зац≥йна допомога нашому р≥дному населенню в боротьб≥ його з окупац≥йною московською владою ≥ под≥бн≥ йому, що вимагають ≥нших шл€х≥в ≥ ≥ншого м≥сц€ дл€ свого осв≥тленн€. “ой, кому близько на серц≥ лежить власне ц€ форма прац≥ на ем≥ірац≥њ дл€ ув≥льненн€ нашоњ Ѕатьк≥вщини, зум≥Ї св≥й ≥нтерес в цьому напр€мку зд≥йснити ≥ свою любов, почутт€ обов'€зку перед нею в чинн≥ акти вт≥лити.
Ђ√ероњзмї ширших круг≥в нашоњ численноњ ем≥ірац≥њ в справ≥ наближенн€ так бажаного дл€ вс≥х нас часу, коли впадуть кайдани московське-большевицькоњ невол≥, що ними скуто волю украњнського народу, пол€гаЇ в тому, аби ÷€ ем≥ірац≥€ не розклалась морально, а навпаки, зм≥цнила свою одпорну силу ≥ ужиткувала пожиточне час свого примусового перебуванн€ за кордоном.

 
 —»ћќЌ ѕ≈“Ћё–ј  —“ј““≤ ≥ ƒќ ”ћ≈Ќ“» 
ѕошук в б≥бл≥отец≥ ≤нтерNетр≥в
≤нтерNетрi